75.Допомога особам які не мають права на пенсію

Для призначення допомоги подаються такі документи:

 заява;

декларація про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї за остання шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги);

 копія рішення про встановлення опіки (у разі визначення особи недієздатною);

 копія посвідчення біженця або тимчасової посвідки на постійне проживання;

 довідка про склад сім’ї.

Бездомні особи замість довідки про склад сім’ї подають довідку про місце проживання або місце перебування, яка видається центром обліку бездомних осіб

Соціальна допомога встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у такому розмірі:

 100% - інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання «Мати-героїня» (з 01.01.2013 – 894 грн., з 01.12.2013 – 949 грн.);

 80% - інвалідам II групи (з 01.01.2013 – 715,20 грн., з 01.12.2013 – 759,20 грн.);

 60% - інвалідам IIІ групи (з 01.01.2013 – 536,40 грн., з 01.12.2013 – 569,40 грн.);

 50% - священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менш як 10 років до введення в дію ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» займали виборні або за призначення посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи (з 01.01.2013 – 447 грн., з 01.12.2013 – 474,50 грн.);

 30% - особам, які досягли віку, зазначеного у першому пункті умов призначення допомоги (з 01.01.2013 – 268,20 грн., з 01.12.2013 – 284,70 грн.).

До малозабезпечених осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державну соціальну допомогу на догляд, належать особи, середньомісячний сукупний дохід яких за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, не перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність.

76. Поняття, види та принципи соціального обслуговування

Соціальне обслуговування розглядається як система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності3. Цей варіант визначення соціального обслуговування може вважатися цілком прийнятним.

Більш детально законодавство України називає наступних суб'єктів, яким надається соціальне обслуговування. Це:

1) особи похилого віку, які не можуть себе самостійно обслуговувати;

2) діти;

3) інваліди або інші особи, які втратили працездатність;

4) малозабезпечені сім'ї;

5) безробітні;

6) особи, які постраждали від техногенних катастроф.

Основною підставою для надання соціального обслуговування є складна життєва обставина. Саме з таким поняттям чинне законодавство пов'язує право на отримання соціальних послуг. Соціальні ризики, які зазвичай виступають підставою права на соціальне забезпечення, не використовуються для призначення соціальних послуг. Для "їх надання необхідно, щоб особа потребувала таких послуг за станом здоров'я або ж з інших причини.

Основними принципами, на яких базується соціальне обслуговування в Україні, є:

— адресність, яка полягає у наданні соціального обслуговування конкретним особам, а не певним категоріям осіб. Обов'язок виявляти осіб, які потребують того чи іншого виду соціальних послуг, покладено на органи соціального захисту та органи освіти;

— орієнтація соціального обслуговування на індивідуальні потреби осіб, які його потребують. У кожному конкретному випадку перелік соціальних послуг визначається залежно від потреб особи;

— пріоритет заходів по соціальній адаптації осіб, які потребують соціального обслуговування. Завданням соціального обслуговування є створення умов для повноцінного життя непрацездатних осіб та осіб, які не можуть себе обслуговувати, а також освітня та професійна підготовка неповнолітніх

— добровільність. Соціальне обслуговування здійснюється на основі добровільного звернення громадянина або інших осіб, які представляють його інтереси. У будь-який час особа може відмовитися від отримання соціальних послуг;

— пріоритетність надання соціальних послуг неповнолітнім, а також особам, які не можуть себе обслуговувати за станом здоров'я, при відсутності інших осіб, які повинні їх доглядати або утримувати. Цим категоріям осіб соціальні послуги надаються безплатно;

— конфіденційність. Відомості особистого характеру, які стали відомими працівникам установі закладів соціального обслуговування при наданні соціальних послуг становлять професійну таємницю і не підлягають розголошенню.