2.Мовні та стильові особливості наукової роботи

Мова і стиль НР склалися під впливом академічного етикету.

Сутність якого полягає в інтерпретації власної та чужих точок зору з метою з’ясування та обґрунтування наукової істини. Н

Науковий виклад складається перед усім із міркувань метою яких є доказ істин виявлених в результаті дослідження фактів істини.

Науковий текс характеризується змістовною закінченістю цілісністю і зв’язністю а також логічністю та послідовністю викладення певних положень і думок автора. Науковий стиль передбачає відбір мовних засобів.

1-Лексика наукової прози

-Загальновживана лексика- Вона охоплює слова, якими користу­ються всі носії мови незалежно від ві­ку, освіти, посади, віросповідання. Та­ка лексика пов’язана з повсякденним життям, її лексеми означають життєво необхідні поняття, а тому зрозумілі кожному.

-Загальнонаукова лексика- це лексика, характерна пе-реважно для стилю мови науки і техніки в цілому тобто для всіх галузей. Слова, що відносяться до цього лексич-ного шару є основою для викладання наукової інформації.

-Термінологічна лексика-  позна­чає спеціальне поняття з якої-небудь галузі знань

-Слова-організатори наукового викладу

2-Фразеологія Наукової прози:

3-Морфологічні засоби наукової прози

-Іменники- самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?

-Прикметники- самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?чия? чиє? чиї?

Займенники-  частина мови, яка замінює іменник у реченні. Вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?.

Дієслова- самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?».

Службові слова- вільні морфеми, що інтонаційно об'єднуються зі словом, словосполученням чи реченням і виражають, подібно до словотвірних і словозмінних (флексійних) зв'язаних морфем, різні стосунки між повнозначними словами й реченнями, об'єднуючи їх або надаючи їм різних значеннєвих відтінків. До С. с. в українській мові належать прийменники, сполучники й частки.

В останнє десятиліття в науковій літературі спостерігається стійка тенденція до розширення можливості імені та звуження функції дієслова.

3-Цитація. Графічні скорочення

Цитація- це точне відтворення в даному контексті певного відрізка (або відрізків ) з іншого контексту , що належить іншій особі ( НЕ - мовця і не - пишучому ) . Відтворений відрізок може досить значно коливатися за своїми розмірами - від одного слова до цілого твору; природно , що виділення структурно обмеженою одиниці цитацій навряд чи представляється можливим. І проте включення цитацій в коло лінгвістичних проблем є виправданим. З одного боку , не можна зрозуміти природу цього явища , якщо не пов'язувати цитацію з закономірностями функціонування мови в мові. З іншого боку , явище цитацій , у свою чергу , може виявитися досить актуальним для з'ясування деяких мовних проблем .

Цитата – це уривок із будь якого тексту який точно передає його зміст.

Графічні скорочення Графічні скорочення використову­ють для економного позначення слів на письмі. В усному ж мовленні, на відміну від абревіатур, слова не ско­рочують і вимовляють повністю. Правила графічних скорочень:

1. Скорочені написання повинні бути зрозумілими для читача: філос., філол. (а не філ.), прикм. (а не прик.), дієприсл. (а не дієпр., бо є ще дієприкметник). 2. Слова треба скорочувати на літеру, що позначає приголосний звук: див. (дивись), напр, (наприклад), пор. (порівняй). 3. Графічні скорочення (крім станда­ ртних скорочень метричних мір: лі — метр, см — сантиметр, т — тонна, га — гектар) пишуться з крапками на місці скорочення. 4. У кінці скорочень, що складаються з подвоєної літери на позначення множини, ставиться одна крапка: вв., рртт. 5. Написання великих і малих літер, дефісів, які є в повній назві, збері­ гається: с. г. (сільське господарство), але: с.-г. (сільськогосподарський), півн.- сх. (північно-східний), Під.-Зах. залізниця (Південно-Західна ). 6 . Ставиться дефіс у скороченнях з випущеною середньою частиною: вид-во (видавництво), ін-т (інс­ титут ), р-н (район ). 7. Частини скороченого словосполу­ чення, рідше складного слова, роз­ діляються навскісною рискою: п./с. (поштова скринька), об./хв. (обер­ тів у хвилину ).