Порядок формування органів конституційного контролю в країнах єс.

У країнах ЄС історично склались різноманітні способи формування органів конституційного конторолю.

У Королівстві Данія вищим судом у єдиній триступеневій системі судів є Верховний суд, до складу якого входять 18 суддів на чолі з головою. Усіх суддів призначає монарх за поданням міністра юстиції. Останні, як і в бельгійському Конституційному (Арбітражному) суді обіймають посади безстроково.

У Швеції також у триступеневій системі судів загальної юрисдикції вищим визнається Верховний суд (18 осіб), яких довічно призначає уряд.

По різному відбувається заміщення посад у тих країнах, де функції конституційного контролю покладені на вищий суд загальної юрисдикції або на його спеціальну палату (колегію). Так, у Естонії голову Вищого (державного) суду призначає парламент за поданням президента. Інші члени суду також призначаються парламентом, але за поданням призначеного голови суду. 17 суддів обіймають посаду безстроково.

Значно відрізняється в ЄС порядок формування спеціалізованих органів конституційної юрисдикції. Так, у Австрії до складу суду входять голова, заступник, 12 суддів, а також шість так званих резервних суддів. Голову, його заступника, 6 постійних і 3 резервних безстроково призначає президент за поданням уряду. Інших – президент за поданням парламенту. Працюють до досягнення 70 років.

Конституційний суд ФРН складається із 16 суддів, яких порівну призначає бундестаг і бундесрат на 12-річний термін без права бути призначеним вдруге. За неформальною угодою кожна із політичних партій, що увійшли до парламенту можуть розраховувати на пропорційне представництво в конституційному суді.

Особливість КС ФРН полягає в тому, що він складається із двох Сенатів (палат) з однаковою кількістю суддів.

Так само двопалатна система організації роботи КС існує в Іспанії, де працює 12 суддів. Усі вони призначаються королем за поданням: по 4 від кожної палати парламенту, два кандидати за пропозицією уряду, два - за пропозицією судової адміністрації. Судді призначаються на 9 років, з персональним оновленням на третину кожні 3 роки. Голова суду призначається королем також на 3 роки за поданням самого суду.

В Італії конституційний суд функціонує у складі 15 суддів – по 5 призначає президент, парламент і інші вищі суди. В разі розгляду звинувачення проти президента, окрім суддів КС беруть участь 16 осіб, обраних парламентом за жеребом. Судді призначаються лише один раз на 9 років. Голову КС терміном на 3 роки обирають судді.

У Португалії десять суддів конституційного суду призначаються парламентом, а ще трьох кооптують призначені судді. Термін повноважень 9 років, але дозволяється повторне призначення на відповідні посади. Голова суду обирається самими суддями.

На Мальті всіх (3) суддів КС без терміново призначає президент за поданням прем’єр-міністра. При досягненні 65 років, вони ідуть у відставку.

Не менш різноманітним є порядок формування органів конституційної юрисдикції у пострадянських державаж, які внаслідок двох хвиль розширення на початку ХХ ст. стали членами ЄС. Так, у Латвії, Литві, Угорщині, Хорватії суддів призначає парламент, у Польщі нижняя палата парламенту. При цьому у Латвії кандидатури суддів пропонують члени парламенту, уряд і верховний суд. У Литві- голова парламенту, президент і голова верховного суду. В Угорщині – спеціальна комісія, до складу якої входять представники усіх парламентських фракцій.

Існують і інші правила формування органів конституційної юрисдикції. У Чехії суддів конституційного суду призначає президент за згодою верхньої палати парламенту. У Словенії кандидатів на посаду вносить президент, а верхня палата парламенту таємним голосуванням затверджує терміном на 9 років. Голову суду на 3 роки обирають самі судді із середовища обраних до Конституційного суду. У Словаччині навпаки, президент здійснює відповідне призначення із числа осіб рекомендованих парламентом.

У Румунії суддів КС у рівній кількості призначає президент і кожна із палат парламенту, в Болгарії – президент, парламент і збори суддів.

У конституціях держав останньої хвилі приєднаних до ЄС відзначається різноманітністю кількісний склад конституційного суду. В Латвії до його складу входить 7 суддів, в Литві, Румунії і Словенії- 9, в Угорщині-11, в Болгарії-12, в Словаччині, Хорватії-13, в Чехії-15.

Різними визначені терміни повноважень суддів Конституційного суду (КС): в Болагарії, Угорщині, Литві, Польщі, Румунії, Словенії- 9 років, в Латвії і Чехії-10, У Словаччині -12.

У Болгарії, Литві і Румунії склад КС оновлюється частково через кожні три роки, чим забезпечується спадковість в діяльності цього органу.

В Литві голову КС призначає парламент за пропозицією президента. У Словаччині – президентом на власний розсуд, у Польщі – президентом із числа кандидатів, запропонованих самим органом конституційної юрисдикції.

Певні особливості притаманні порядку формування органу спеціалізованого конституційного контролю в умовах французької моделі. У Франції президент і голови палат парламенту призначають по три члени Конституційної ради терміном на 9 років. При цьому кожні 3 роки відбувається ротація по одному члену ради. До складу Конституційної ради довічно входять колишні президенти країни.

Президент у Польщі звільняється з посади постановою Державного трибуналу. Тимчасово, до зайняття посади новообраним Президентом, його функції виконує Маршал Сейму, а якщо він не може їх виконувати, - Маршал Сенату (ст. 131 Конституції).

За порушення Конституції або законів, а також за вчи­нення злочину Президент може бути притягнутий до відпо­відальності Державним трибуналом. Постанова про притягнення Президента до відповідальності може бути прийнята Національними зборами не менш як двома третинами голосів від законної кількості членів і за умови, що пропозиція про це буде внесена не менш як однією чвертю всіх членів Національних зборів. Від моменту прийняття постанови про висунення обвинувачення проти Президента він відсторонюється від виконання своїх функцій.