М4

N1

М4

N4

Рис. 5.7. Предметна структура матеріалу

Рис. 5.8. Аспектна структура

Матеріалу

Наприклад, методи виміру подаються у вигляді окремих кроків M1, М2, М3, М4 та N1, N2, N3, N4, що описують схеми, вимірювальні прилади тощо одного методу, а потім другого.

Аспектна структура. У структурі, орієнтованій на аспекти (рис. 5.8), порівнюються відповідні аспекти досліджуваних предметів. Так, спочатку описується схема виміру за першим методом (M1) і порівнюється із схемою виміру (N1) за другим методом, установлюючи «горизонтальний зв'язок M1–N1». Тоді переходять до іншого аспекту – подаються, скажімо, вимірювальні прилади першого методу (М2), а потім те ж при другому методі (N2). Виникає ще один «горизонтальний зв'язок M2–N2», потім третій і т.д.

Структурування з орієнтацією на аспекти здійснюється не тільки описом предметів, але й порівнянням, що сприяє ефективнішому засвоєнню матеріалу.

У якості одного із способів залучення студентів до активної участі у занятті можна рекомендувати проблемне навчання, яке передає (крім подання деякої базової інформації) створення проблемних ситуацій.

Студентам з першого разу не вдається, звичайно, засвоїти новий навчальний матеріал у повному обсязі. Спочатку вони сприймають і запам’ятовують матеріал поверхово. З метою закріплення матеріалу його треба в узагальненому вигляді повторити – причому найкраще це зробити відразу наприкінці того ж заняття. При такому повторенні треба, з одного боку, ще раз довести до студентів суть основного змісту матеріалу, а з іншого боку – показати місце й взаємозв’язок окремих елементів інформації.

Узагальнене повторення проводиться в тому ж логічному порядку, у якому відбувався виклад матеріалу, тобто відповідно до послідовності М1-М2-М3-М4 на рис. 5.7 і 5.8. При цьому пам’ять студентів фіксує вертикальний ланцюжок структурних елементів, які описують навчальний матеріал.

Дескриптивна структура. Ця структура часто використовується для ділового подання матеріалу. За видом мислення вона типова для технічних фахівців, для «дескриптивних», тобто описових, засобів представлення. Дескриптивна структура відбиває існуючий і бажаний стан, знайомить з ходом вирішення та його результатом (рис. 5.9).

Алгоритм

рішення

Стан

питання

Проблемна

ситуація

Рішення

Рис. 5.9. Дескриптивна структура

Діалектична структура. Базується на відомій діалектичній тріаді: теза – антитеза – синтез (рис. 5.10).

Рис.5.10. Діалектична структура

«Теза» – твердження того, що заперечено в «антитезі». Після цього «синтезом» досягається єдність протилежностей, за якої протиріччя усувається.

В основі діалектичної структури лежать як мінімум дві протилежні точки зору, що надає матеріалу відповідного емоційного забарвлення. Зважування «за» і «проти» підвищує силу аргументації та переконання. Поданий матеріал набуває властивостей об'єктивності.

Формування понять. Поняття – найважливіша частина знань. Для вирішення деякої комплексної проблеми, коли потрібний достатній рівень спеціалізованих знань, варто вивчити основні закономірності та засвоїти поняття стосовно даної проблеми, детально проаналізувавши та визначивши шляхи її розв’язання.

Поняття описують із позицій категоризації, зміст якої у вилученні несуттєвих, неспецифічних ознак окремих явищ та виділенні істотних властивостей, які називають критичними атрибутами.

У процес формування понять доцільно включити такі етапи:

• ідентифікацію предметів і явищ за визначеними ознаками, пов’язуючи це із досвідом студентів;

• аналіз, тобто виділення істотних властивостей (атрибутів) з усього набору характеристик;

• синтез, тобто об’єднання істотних ознак і визначення взаємозв’язків;

• конкретизацію, тобто розкриття цілісності й спільності поняття шляхом виявлення взаємозалежних властивостей та співвідношень на конкретних фактах і подіях. Цей етап ефективний для перевірки знань студентів.