9. Визначте, до якого типу джерел можна віднести дану пісню. Поясніть, як народна пісня розкриває події періоду.

Чи не той то хміль

Чи не той то хміль,

Що коло тичин в’ється?

Ой, той то Хмельницький,

Що з ляхами б’ється.

Чи не той то хміль,

Що по пиві грає?..

Ой, той то Хмельницький,

Що ляхів рубає.

Чи не той то хміль,

Що у пиві кисне?

Ой, той то Хмельницький,

Що ляшеньків тисне.

Гей, поїхав Хмельницький

К Золотому Броду,-

Гей, не один лях лежить

Головою в воду.

«Не пий, Хмельницький, дуже

Золотої Води, -

Їде ляхів сорок тисяч

Хорошої вроди».

«А я ляхів не боюся

Г гадки не маю –

За собою великую

Потугу я знаю,

Іще й орду татарськую

За собою веду, -

А все тото, вражі ляхи.

На вашу біду».

Ой, втікали вражі ляхи –

Погубили шуби…

Гей, не один лях лежить

Вищиривши зуби!

Становили собі ляхи

Дубовії хати, -

Ой, прийдеться вже ляшенькам

В Польщу утікати.

Утікали вражі ляхи,

11

Деякі повки, -

Їли ляхів собаки

І сірі вовки.

Гей, там поле,

А на полі цвіти –

Не по однім ляшку

Заплакали діти.

Ген, там річка,

Через річку глиця –

Не по однім ляшку

Зосталася вдовиця…

10. Ознайомтесь із письмовим джерелом. Визначте, яку битву охарактеризував Самійло Величко, коли вона відбулася, які наслідки мала?

«…Все впорав Хмельницький за чотири дні, а судна річкові… позатоплював у дніпровських затоках, зважаючи, що колись вони можуть ще згодитися. Деяким значнішим козакам він запоміг козацькими й татарськими кіньми і помалу, щоб устигла водна піхота, рушив з усіма військом до Жовтої Води. Поглядав він на той час зусібіч численними очима розуму свого, як хитрий ловець, і тримав свої каракули на милю і навіть далі від обозу. 4 травня… передня сторожа Хмельницького ізловила двох «язиків» з передньої сторожі поляків, їх припровадили до Хмельницького, і вони сказали йому, що при комісарові й каштелянові гетьманенкові числиться двадцять три тисячі доброго польського війська і що вони вже перейшли Жовту Воду. Тоді Хмельницький разом з Тугай-беєм закріпився на тому ж місці (а діялося то від Жовтої Води заледве за дві милі), щоб приготувати своє військо до битви. Все те він управив і розставив, як то належало, протягом того вечора й ночі. Поляки

ж утративши своїх «язиків», злякалися й посунулися назад. Вони переправилися через Жовту Воду і там за вечір ошанцювалися, а за ніч викопали вздовж і вшир на версту значні й глибокі окопи довкола себе…

Переночувавши, Хмельницький перед світом рушив з усім військом назустріч полякам і, коли дістав від своєї сторожі звістку, що поляки відступили за Жовту Воду і там окопалися, наблизився й сам до тої Жовтої Води, ставши обозом проти польського обозу. Він наказав належно влаштувати оборону, оточивши шманцями табір довкруж, і лишив там водну піхоту. Після того почалася звичайна, від обозу до обозу, гарматна перестрілка. Сам Хмельницький з Тугай-беєм з усім кінним військом перетнув в іншому місці річку Жовту Воду й міцно вдарив на поляків, які виїхали проти нього зі своїх окопів. Поляки не встояли проти нього й години і, лігши на кілька тисяч трупів, з великим тріском і жахом ледве вскочили на свої окопи в обоз. Це сталося 5 травня в суботу на п’ятому тижні після Великодня».

12