9. Структура кУпАп.

КУпАП складається з 5 розділів, 33 глав. Вони регулюють:

1. Загальні положення

2. Адміністративне правопорушення й адміністративна відповідальність

   • загальна частина: загальні поняття правопорушень, адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення та його накладення

   • особлива частина: перелік адміністративних правопорушень та стягнень за них

3. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

4. Основні положення щодо провадження в справах про адміністративні правопорушення

5. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

На відміну від кримінального права України, де існує поділ на три кодекси за трьома гілками влади, адміністративне право містить всі три гілки в одному кодексі — КУпАП:

• розділ 2 — законодавча база;

• розділ 4 — судова база;

• розділ 5 — виконавча база.

10. Поняття та зміст системи адміністративного права.

Під системою адміністративного права розуміють об’єктивно обумовлену внутрішню його побудову, об’єднання і розміщення адміністративно­правових норм, інститутів і підгалузей права в певному взаємозв’язку і послідовності. Для створення такої системи необхідно знайти і вміло застосувати достатню кількість адекватних об’єктивних критеріїв, в якості яких науковці частіше всього використовують: масштабність дії норм та правову природу норм.

Беручи до уваги масштабність дії норм, адміністративне право поділяється на три блоки адміністративно-правових норм – Загальну, Особливу та Спеціальну частини.

Загальна частина – включає адміністративно-правові норми, що закріплюють: загальні принципи, правові форми і методи управлінської діяльності держави, систему державних органів, що здійснюють управлінську діяльність, їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання і функції, форми і методи роботи, адміністративний процес, а також способи забезпечення законності і дисципліни у сфері державного управління.

Особлива частина – представлена інститутами, що об’єднують адміністративно-правові норми, які регулюють управлінські відносини в конкретних сферах суспільного життя (промисловість, сільське господарство, зв’язок, будівництво, освіта, охорона здоров’я та ін.).

Спеціальна частина – об’єднує адміністративно-правові норми, які регламентують адміністративно-правову діяльність суб’єктів управління в особливих сферах та в умовах, визначених конкретними обставинами, а саме: адміністративна діяльність органів внутрішніх справ, адміністративна діяльність органів митного контролю, адміністративна діяльність органів пожежної безпеки, оперативно-розшукова діяльність та ін.

11. Загальна характеристика адміністративного законодавства у соціально-культурній сфері.

12. Принципи адміністративного процесу.

Розкриття змісту адміністративного процесу передбачає аналіз та вивчення його принципів як основних підвалин даної категорії, на яких будується вся адміністративно-процесуальна діяльність органів державного управління. Серед них виділяють:

– принцип законності — передбачає реалізацію матеріальних норм адміністративного права у відповідності із установленим законом порядком;

– принцип об’єктивної істини — прийняте уповноваженим органом (посадовою особою) рішення повинно базуватися на своєчасному, об’єктивному, повному і всебічному з’ясуванні всіх обставин справи. Більшою мірою цей принцип адресований державним органам та посадовим особам, які здійснюють провадження у справі;

– принцип правової рівності передбачає реалізацію громадянами конституційних прав і свобод та рівності перед законом та недопущення привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, полі­тичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соці­ального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

– принцип гласності — процес здійснюється на основі публічності і доступу громадян щодо рішень по індивідуальних справах,

а також правових актів, що приймаються органами державного управлін­ня. Виняток становить інформація, що містить відомості, віднесені до державної таємниці, а також відомості про інтимні сторони особистого життя учасників процесу;

– принцип охорони інтересів особи та держави — передбачає охорону інтересів держави через забезпечення охорони інтересів особи взагалі та громадянина країни зокрема шляхом служіння системи державного управління народові та національним інтересам;

– принцип невинуватості — особа, щодо якої ведеться прова­дження у справі про адміністративне правопорушення, вважається невинуватою, поки її вина не буде доказана в порядку, передбаченому КУпАП, і встановлена законної сили постановою судді, відповідного органу чи посадової особи, яка розглядала справу. У випадку розгляду адміністративного процесу як позитивної діяльності даний принцип втрачає свій зміст;

– принцип оперативності та економічності — здійснення процесу повинно відбуватися в максимально стислі терміни та з мінімальними матеріальними затратами;

– принцип відповідальності за неналежне здійснення процесу передбачає встановлену законом юридичну відповідальність посадових осіб, винних у порушенні процесуальних норм та прийнятті неправомірних рішень по справі;

– принцип державної мови — розгляд конкретних справ ведеться державною мовою, а у випадку, коли громадянин не володіє україн­ською, то він має право користуватися своєю рідною мовою.

Дослідники науки адміністративного права виділяють й інші принципи процесу, зокрема принцип компетенції, принцип незалежності у прийнятті рішень, принцип диференціації і фіксування функцій та ін.