- •Розділ I. Банки як основна структурна одиниця банківської системи.Функції банку.
- •1. Види банків та їх основні функції.
- •1.1. Види банків
- •1.2.Функції банків
- •2. Комерційні банки в кредитно-грошовій політиці.
- •3. Комерційні банки.
- •1.3. Регулювання роботи комерційних банків Національним банком України.
- •1.1.Організаційна стійкість банку.
- •1.2.Функціональна стійкість банку.
- •1.3.Фінансова стійкість банку.
- •1. Банківська система України.
- •1.1. Кредитні відносини банків і підприємств.
- •1.2. Розрахункові операції банків.
- •2. Ринок цінних паперів.
- •2.1. Сучасні тенденції в функціонуванні ринку цінних паперів.
- •2.2. Економічний зміст цінних паперів.
- •Висновки
- •Список використаної літератури.
1.3. Регулювання роботи комерційних банків Національним банком України.
Стан і перспективи функціонування фінансових інститутів ринків капіталу мають важливе значення для національної економіки. Ось чому кредитно-банківська сфера служить об’єктом прискіпливого нагляду і регулювання з боку керівних органів. В кожній країні діє система правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності, роботу небанківських кредитно-фінансових установ, фондових бірж і т. д. Особливості історичного розвитку і дія різних політико-економічних факторів обумовили специфіку національного банківського і фінансового законодавства, форми і методи контролю за роботою банків. Стійкість комерційного банку залежить від багатьох аспектів його діяльності і має складну структуру. Головними її елементами є такі :
Капітальна стійкість банку. В її основі - обсяг власного капіталу, що забезпечує достатню суму грошових коштів, яку при необхідності можна використати для повернення депозитів, сформувати резерв для погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал банку є також джерелом фінансування розвитку банку, подолання негативних ситуацій, зумовлених форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на кон’юнктуру кредитного ринку.
Комерційна стійкість банку. Цей вид стану фінансової установи виражає:
рівень зв’язків банку з іншими субєктами ринкової інфраструктури;
розвинутість і міцність взаємовідносин із державою;
інтегрованість у систему міжбанківських відносин із державою;
якість співробітництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами і вкладниками;
залежність банківської сфери вид стану економіки в цілому;
міцність звязку між обсягом грошового капіталу банку і його реальним капіталом;
концентрацію частки активів і приватних вкладів у розпорядженні одного фінансово-кредитного закладу;
контроль значного обсягу фінансових потоків у країні.
1.1.Організаційна стійкість банку.
Організаційна структура банку і механізм її управління повинні відповідати як реалізації основної функції фінансово-кредитного закладу, так і конкретному асортименту банківських послуг і продуктів, що лежать в основі тактики і стратегії банку. Організаційна структурна стійкість комерційного банку визначається функціонально-технічною документацією, що регламентує всі аспекти його діяльності, які стосуються як організаційної структури, так і специфічних банківських операцій.
1.2.Функціональна стійкість банку.
Вона, по-перше, залежить від рівня спеціалізації банку в обмеженому колі послуг та продуктів, що дає змогу спеціалізованому банку раціональнише й ефективніше управляти власним і залученим капіталом. По-друге, універсалізація банку (або розширення його операцій ) також веде до підвищення функціональної стійкості, оскільки це сприяє тому, що багато хто з клієнтів має можливість задовольнити весь асортимент своїх потреб у банківських продуктах і послугах в одному банку. І перший, і другий із зазначених критеріїв визначення функціональної стійкості банку та керування нею мають як позитивні, так і негативні аспекти. Так, високий рівень спеціалізації комерційного банку посилює його залежність від змін кон’юнктури на товарному й кредитному ринах і зумовлює перешкоди для можливості розширення банківських операцій у складних для банку ситуаціях.
У свою чергу універсалізація комерційного банку створює умови диверсифікації структури залучення грошових ресурсів від вкладників та інших клієнтів. Це послаблює залежність фінансово-кредитної установи від одного (навіть значного) клієнта. Разом із тим розширення обсягу та асортименту послуг та продуктів, що надаються банком, може зумовити надмірне ускладнення організації й управління банком і, як наслідок, зниження його доходності, конкурентоспроможності, чутливості до потреб ринкового середовища.
