2. Ринок цінних паперів.

Приватизація й акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та кредит­них інститутів приводять до поглиблення розвитку грошо­вих і кредитних відносин. Виникає особливий сектор госпо­дарювання, який пов'язаний з обігом цінних паперів — фінансовий ринок.

Фінансовий ринок потребує не лише правового регулю­вання обігу цінних паперів, а й створення організації, яка забезпечувала б цей обіг. Такою організацією є фондова бір­жа. Фондова біржа — це організований і регулярно функ­ціонуючий ринок для купівлі та продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів.

Фінансовий ринок умовно можна поділити на дві части­ни: ринок банківських позичок і ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кре­диту та взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позички на тривалий час (більше року). Цінні папери дають змогу отримати кошти на довгий період (на десяти­річчя—облігації) чи у безстрокове користування (акції).

Завдання ринку цінних паперів полягає у тому, щоб забезпечити більш повне та швидке переливання за­ощаджень за ціною, яка влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі та діючі на ринку цінних паперів посередники.

Біржа — це організований ринок цінних паперів, який функціонує на підставі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угоди про розміщення та купівлю-про­даж цінних паперів здійснюються обмеженою кількістю біржових посередників. Емітентами (емітент — організа­ція чи підприємство, що випускає в обіг гроші або цінні папери) на ринку цінних паперів виступають приватні на­ціональні, державні національні, приватні та державні іноземні організації.

Усі цінні папери, які обертаються на ринку, можна поділити на три групи: акції, облігації та спеціальні цінні папери. Щодо надійності інвестицій та стабільності при­пливу доходу найбільш якісними вважаються державні облігації, особливо короткострокові скарбничі векселі. По­тім ідуть приватні облігації й акції крупних компаній, які регулярно виплачують дивіденди. Найменш надійними в акції, що випускаються тільки що створеними, невідомими фірмами.

Розглядаючи сучасну інституціональну структуру рин­ків цінних паперів, слід виділити чотири категорії учасни­ків операцій: комерційні банки; інвестиційні (торговельні) банки; власне біржові фірми та кредитно-фінансові організації, які об'єднані під назвою «інституціональні інвестори» (страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди).

У різних країнах співвідношення сил між ними різне. Воно залежить від рівня розвитку ринків та від юридичних відмінностей у законодавствах. Так, у державах, де комер­ційні банки мають право здійснювати операції із всіма видами цінних паперів, наприклад у ФРН, інвестиційні банки не відіграють значної ролі.

Кошти, що мобілізуються пенсійними фондами, страхо­вими компаніями та іншими організаціями, надходять на ринок цінних паперів, де вони використовуються у тому числі й інвестиційними банками чи біржовими фірмами (біржовою фірмою називають брокерську фірму, яка купи­ла місце на біржі) переважно для придбання акцій, обліга­цій чи інших фондових цінностей. У деяких випадках ці кошти передаються на управління у комерційні банки, спільні інвестиційні фірми. Частина вільних грошових надходжень населення потрапляє відразу на ринок цінних паперів, коли власник коштів віддає свої розпорядження біржовій фірмі щодо кожної операції.

Залежно від значення, яке має ринок цінних паперів в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний. Первинний — це ринок, на якому розміщую­ться вперше випущені папери. Тут відбуваються мобіліза­ція грошових коштів акціонерними товариствами та запози­чення їх державою. Первинний ринок включає інвестиційні та комерційні банки, через які акціонерні товариства і держава здійснюють розміщення своїх паперів.

Вторинний ринок — це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбува­ється зміна власника цих паперів. З погляду організації вторинний ринок поділяється на централізований і децент­ралізований. Формою централізованого ринку цінних папе­рів є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не всі, а лише ті що допущенні до обігу біржовими комітетами.

Децентралізований — це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається із значної кількості брокерсько-дилерських фірм, розкиданих по всій території, які здійснюють між собою зв'язки за допомогою телефон­но-телеграфної мережі та пошти. До них належать і комерційні банки, оскільки багато з них займаються анало­гічними операціями з цінними паперами.