8. Канцелярит і переклад

Під терміном канцелярит розуміється зловживання в літературній мові, особливо, художніх творах, словесними штампами, запозиченими з офіційно-документальних і газетно-інформаційних текстів. Це особливо небезпечно в перекладацькій практиці.

Для канцеляриту характерним є надмірне використання іншомовізмів типу факти, моменти, шанс, абсолютно, атмосфера, ефект. Запозичене слово, природне в термінологічних текстах — наукових, офіційно-ділових, може і повинно бути заміненим на рідномовне, яке виразніше та яскравіше запозиченого.

Для канцеляриту властиві також певні граматичні особливості. Сюди належать — заміна особових форм дієслова, що змальовують рух, — на дієприкметники, віддієслівні іменники; пристрасть до інфінітивних форм; ланцюжки іменників у непрямих відмінках, частіше родових; використання насипних зворотів на місці активних конструкцій; ускладнений тип речень; численні підрядні речення, не властиві живому мовленню; вживання довгих слів замість коротких.

Загальне правило для перекладу — відтворювати не слова, а зміст твору — особливо дійове у боротьбі з канцеляритом.

Так, у вислові Это не может не явиться плодотворным поводом для размышлений ознаками канцеляриту є, по-перше, важкувата для сприйняття конструкція із подвійною заперечною часткою не (не может не явиться); по-друге, зайве слово плодотворным, яке, до того ж довге; по-третє, віддієслівний іменник размышление. Прямий переклад: Це не може не бути актуальним приводом для обдумування. Хоча цей зміст можна викласти так: Тут є про що подумати. Другий текст має п'ять слів проти дев'яти у першому; сімнадцять літер-знаків проти майже п'ятдесяти у першому. У другому тексті використано втричі менше мовного матеріалу, зекономлено час для осмислення змісту. А головне — другий текст зрозуміліший.

У тексті По мере приближения момента встречи с нею нема жодного дієслова, чотири абстрактних іменники — мере, приближения момента, встречи, зайве слова момента. Цей текст можна перекласти, дотримуючись канцеляритного малюнка оригіналу (Що менше часу залишалось до зустрічі з нею), а можна і звільнитись від нього: Що ближча хвилина зустрічі з нею або Що ближче зустріч. Останнє речення, передаючи таку саму думку, вкладається у свідомість легше, сприймається як жива картина.

9. Стилістичні аспекти перекладу

Одним з найбільш цікавих аспектів теорії перекладу є проблема передачі стилістичних прийомів МО. Ця проблема привертає увагу вчених-лінгвістів, але є недостатньо розробленою. Важливість вивчення перекладу образних засобів обумовлена ​​необхідністю адекватної передачі образної інформації художнього твору МП, відтворення стилістичного ефекту оригіналу в перекладі.

Перекладач-професіонал користується способами передачі стилістичних прийомів, використаних в оригіналі, для того, щоб надати тексту яскравість і виразність. У перекладача є наступний вибір: або спробувати скопіювати прийом оригіналу, або, якщо це неможливо, створити в перекладі власний стилістичний засіб з аналогічним емоційним ефектом. Це — принцип стилістичної компенсації.

Для перекладача важлива не стільки форма, скільки функція стилістичного прийому в тексті. Це означає певну свободу дій: граматичні засоби виразності можна передавати лексичними і навпаки; опустивши непередаване російською мовою стилістичне явище, перекладач поверне «борг» тексту, створивши в іншому місці тексту — там, де це найбільш зручно, — інший образ, але схожої стилістичної спрямованості.

Переклад стилістичних прийомів, які несуть образний заряд творів, часто викликає труднощі в перекладачів через національні особливості стилістичних систем різних мов. Лінгвісти підкреслюють необхідність збереження образу оригіналу в перекладі, справедливо вважаючи, що, перш за все, перекладач повинен прагнути відтворити функцію прийому, а не сам прийом.

Стилістичний аспект перекладу необхідний перекладачеві, без нього, не могло і не може вийти адекватного перекладу. Саме стилістичний аспект мови відповідає не лише за переклад з МО мовою перекладу, а й за особливості і майстерність перекладача.

Стилістичні системи мов мають свій національний характер. Стилістичні прийоми різних мов в основі співпадають, але функціонують в дискурсі по-різному. Одні й ті ж прийоми мають різну частоту вживання, стилістичну значущість, виконують різні функції в системі мови, чим і обумовлюється необхідність трансформацій.

Стилістичні заміни не менш важливі, як лексичні й граматичні. При здійсненні лексичних трансформацій перекладач керується принципом передачі лексичного значення слова або форми. При передачі стилістичного значення перекладач слідує тому ж принципу — відтворити в перекладі аналогічний ефект, тобто викликати у читача таку ж саму реакцію, хоча дуже часто для цього потрібно задіяти абсолютно інші мовні засоби.

Таким чином перекладач повинен прагнути не зберегти стилістичний прийом, а обов’язково відтворити його функцію в поданому контексті. Не варто також забувати про багатофункціональність стилістичних прийомів. Так само як у багатозначному слові англійської та української мови можуть не співпадати окремі лексико-семантичні варіанти, так можуть відрізнятися і окремі функції одного й того ж стилістичного прийому. Таким чином, і при порівнянні стилістичних прийомів виявляються повні еквіваленти, неповні еквіваленти і функції, що не мають еквівалентів у мові перекладу. В якості ілюстрації можна порівняти функції алітерації в українській і англійській мовах. Евфонічна функція алітерації співпадає в обох мовах, адже саме алітерація є одним із основних прийомів поетичної мови. Але використання алітерації для милозвучності в прозі більш характерне для англійської мови, аніж для української. Друга функція алітерації — логічна. Алітерація певною мірою підкреслює тісний зв'язок між компонентами висловлювання. Особливо яскраво алітерація показує єдність епітета з означувальним словом: unseen stranger В. Горбатько передає словосполучення зі збереженням алітерації, хоча й з опущенням самої метафори нечемний і недобрий чужинець. В англійській мові алітерація в логічній функції вживається також в усіх видах експресивної прози: Leaves. On the ivy vine → Листків. На лозі плюща. Is dere people in de world mit der foolishness to die because leafs dey drop off from a confounded vine → Чи є у світі такі дурні люди, які ладні вмерти тільки через те, що з тієї бісової лози падає листя. A gentleman insulted me today → Один джентльмен сьогодні образив мене. Використання алітерації є переконливим підтвердженням того, що різні функції стилістичного прийому в різних мовах не завжди співпадають як у використанні, так і в поширеності.

Вивчення функціональних стилів і стилістичних прийомів має величезне значення для перекладу. Перекладачу слід чітко розуміти не тільки лексичні, граматичні та стилістичні особливості, характерні для кожного зі стилів англійської мови, а й специфічні особливості відповідних стилів української мови. Це допоможе запобігти перенесенню стилістично «чужих» елементів у переклад, що особливо важливо для художньої літератури. Для відображення реальної дійсності письменнику часто доводиться звертатися до інтерполяції — включення окремих фрагментів різних функціональних стилів в текст художнього твору, і перекладач зобов’язаний зберігати стилістичну своєрідність таких інтерполяцій.

При цьому надзвичайно важливо розрізняти в тексті оригінальне і трафаретне, для того, щоб уникнути, з одного боку, нівелювання, а з іншого — зайвого акцентування і зберегти стилістичну рівноцінність — такий необхідний компонент адекватного перекладу. Завжди є ризик згладити і обезбарвити оригінал або, навпаки, зробити переклад занадто яскравим і стилістично забарвленим. Але інколи перекладач змушений навмисно звертатися до нейтралізації, що особливо стосується перекладу газетних статей. Повтор, як відомо, є більш розповсюдженим стилістичним прийомом в англійській мові, ніж в українській. Навіть в художній прозі повтори доводиться часто компенсувати: Tildy was dumpy, plain-faced, and too anxious to please to please → Тільді була кремезна, некрасива і прагнула всім догодити. З даного прикладу добре видно, що повтор не завжди можна передати МП, в такому випадку втрачається емоційне забарвлення, яке перекладачу бажано компенсувати за допомогою іншого стилістичного прийому.