5 Влаштування території сівозміни
Організація території сівозмін полягає у взаємоузгодженому розміщенні полів, робочих ділянок, польових станів, захисних лісових насаджень та ін.
Просторове розміщення полів згідно з вимогами:
Форма поля, його довжина і ширина;
Розмір поля;
Розміщення полів відносно грунтів та рельєфу;
Розміщення полів стосовно інших елементів організації території (магістральних доріг, виробничих центрів, та іншої інфраструктури).
Визначення робочого гону за формулами:
L=
(5.1)
де L – довжина робочого гону, м;
P – загальна площа поля, м²;
Вум – умовна ширина поля, м;
Вум
трапеції=
(5.2)
де Вум трапеції – умовна ширина, м;
c, d – довжина скошених сторін трапеції, м;
H – висота трапеції, м;
Вум
трикутника=
(5.3)
де c,d – бічні сторони трикутника, м;
h – висота трикутника, м.
Польові шляхи в сівозмінах за своїм призначенням виконують роль основних і допоміжних. Основні шляхи проектують, щоб кожний з них обслуговував кілька полів сівозміни, а інколи і ділянки інших угідь. Ширина доріг 4-6 м. Допоміжні шляхи розміщуються, головним чином, вждовж довгиг сторін полів. Основне їх призначення – створення умов для вивезення урожаю, підвезення добрив та ін. Ширина доріг 3-4 м.
Під час проектування напрямків шляхів необхідно дотримуватися таких вимог:
шляхи слід розміщати на стійких до розмиву грунтах;
на шляхах повинно зустрічатися якомога менше перешкод (ярів, балок, річок, боліт тощо), які вимагають влаштування системи інженерних споруд;
шляхи не повинні відрізати дрібних земельних ділянок, незручних для механізованого обробітку;
на трасі не повинно бути ухилів більше 5 ͦ у рівнинній місцевості, 7 ͦ - у хвилястій і 8 ͦ - у гірській місцевості.
Проектування лісових насаджень. Захисні лісонасадження поділяється на лісосмуги різного різного призначення та суцільне заліснення.
Полезахисні лісосмуги поділяються на:
полезахисні – на рівнинній території і пологих схилах, де немає ерозії – від захисту вітрів;
Приводороздільні – на гребенистих випуклих елементах території;
Водо регулюючі – розміщують впоперек схилу для затримання поверхневого стоку вод з метою попередження ерозії грунту;
Прибалкові і прияружні – для попередження змиву грунту на їх схилах, ширина (2-2,5 м).
При розміщенні лісосмуг враховують такі питання:
напрям (орієнтування) лісових смуг;
відстань між ними;
ширина лісосмуг.
Напрям поздовжніх лісових смуг на рівнині бажано встановлювати по можливості впоперек переважних вітрів, але в залежності від напрямку меж землекористування, доріг.
Віддаль між лісосмугами на рівнинній місцевості встановлюється в залежності від природних зон:
на сірих лісових, опідзолених грунтах – 600 м;
чорноземах – 400 – 500 м;
на каштанових – 250 – 350 м;
на піщаних – 400 м.
На більш крутих схилах відстань, звичайно, зменшується.
Ширина лісосмуг – 9 – 12 м, максимальна 15 м на схилах з гіршими грунтами.
Польові стани влаштовують на віддалених від господарських центрів сівозмінних масивах. Це дозволяє звести до мінімуму затрати на перевезення людей. Скорочує час на виконання польових робіт, створює кращі умови для працівників. Їх розміщують з мінімальною кількістю будинків на навісів легкого типи. Польовий стан влаштовують для кожної бригади, з житловими будинками.
Польовий стан повинен розміщатися в центрі обслуговуючої площі, поблизу доріг. Ділянка повинна бути захищення від вітрів, суха (не затоплюватись талими водами), поблизу природних водних джерел.
Розмір площі залежить від ступеня використання. Згідно типових проектів площа польового стану складає 1-1,5 га.
На основі даних гідротехнічних обслідувань виявляють ділянка господарства недостатньо зволожені водою. Потім визначають необхідну кількість води, встановлюють тип водного джерела.
Воду на виробничі потреби вираховують по укрупнених показниках шляхом множення середньої потреби в воді площі з 1 га на площу, що обслуговується.
Розміщати водні джерела треба насамперед на польових станах, або поблизу них.
Таблиця 5.1