- •Створення фермерського господарства
- •1.3 Порядок створення фермерського господарства
- •Підготовчі роботи
- •2.1 Виготовлення планово-картографічної основи
- •2.2 Виготовлення картограми агровиробничих груп грунтів.
- •Експлікація агровиробничих груп ґрунтів
- •2.3 Виготовлення картограми крутості схилів
- •Вирахування загальної площі землекористування за координатами
- •Визначення величини закладання
- •2.4 Визначення загальної площі землекористування
- •Обчислення площі землекористування графічним способом
- •3 Розміщення житлової та виробничої зони господарства
- •Відомість об’єктів житлової та виробничої зон за проектом
- •4 Організація угідь та сівозмін
- •Нормативи на 1 голову в центнерах
- •Потреба в кормах для худоби за проектом по господарству
- •Проектні площі посіву кормових культур
- •Посівні площі кормових культур
- •Трансформація угідь
- •Сівозміни і проектні ділянки
- •Структура посівних площ
- •5 Влаштування території сівозміни
- •Характеристика розміщення полів сівозмін за формою
- •Обчислення чистих площ полів
- •Характеристика полів за рівно великістю
- •Характеристика розміщення полів сівозмін стосовно грунтів та рельєфу
- •6 Влаштування території кормових угідь
- •Визначення площі загонів чергового випасання
- •Проектна експлікація
- •Характеристика сінокосозмінних ділянок
- •7 Охорона праці
- •8 Економічна ефективність проекту
- •Визначення валової продукції рослинництва
- •Визначення валової продукції тваринництва
- •Техніко-економічні показники проекту
- •9 Перенесення проекту в натуру
- •Підготовчі роботи;
6 Влаштування території кормових угідь
Впорядкування території пасовищ передбачає:
Розміщення гуртових ділянок.
Розміщення загонів чергового випасання.
Розміщення скотопрогонів.
Розміщення літніх таборів та водних джерел.
Визначення площ гуртів за формулою:
Пг
=
(6.1)
де Пг – площа нетто гуртової ділянки, га;
Н – кількість полів худоби в гурті;
М – необхідна кількість зеленої маси на одну голову на 1 день для корів – 0,55ц, молодняку старше року – 0,35ц, молодняку менше року – 0,2ц;
Д – тривалість пасовищного періоду днів (175-180 днів);
У – врожайність зеленої маси культурних пасовищ, ц/га (225);
Кп – коефіцієнт схеми пасовищезміни (1,33).
Площа гуртової ділянки визначається за формулою:
Пб=Пг*Кс (6.2)
де Пб – площа брутто гуртової ділянки, га;
Пг – площа нетто гуртової ділянки, га;
Кс – коефіцієнт, який визначає площу зайняту під скотопрогонами і літними таборами.
Кількість загонів чергового випасання визначають за формулою:
Зв=
(6.3)
де Зв – кількість загонів, де випасають худобу;
Ч – число днів випасання худоби в 1 загоні (2).
Розміщення загонів чергового випасання на території гуртової ділянки. Форма загонів повинна бути прямокутною із співвідношенням сторін 1:1,5 – 1:1,2, щоб витрати на огорожу були мінімальними.
При розміщенні загонів ураховується тип травостою, рельєф місцевості, грунти, віддаленість водних джерел і літніх таборів, щоб перегони худоби звести до мінімуму. Необхідно забезпечити доступ кожного загону до полів кормової сівозміни.
Проектування скотопрогонів, водопостачання, літніх таборів.
Основним призначенням скотопрогонів є забезпечення зручного прогону худоби від тваринницьких ферм і літніх таборів до загонів чергового випасання, місця водопою і назад, попередження витоптування травостою. До розміщення скотопрогонів ставляться такі вимоги: скотопрогони повинні обслуговувати можливо більшу площу, а самі займати найменшу площу пасовищ, бути зручними для перегонів худоби, забезпечувати короткий зв'язок загонів з фермами і місцем водопою тварин, віддалік від магістральних доріг. Розрізняють основні (магістральні) і додаткові (внутрішньо-гуртові) скотопрогони.
Магістральні скотопрогони служать для перегону декількох гуртів худоби від ферм і літніх таборів до пасовищної ділянки, а внутрішньо-гуртові скотопрогони обслуговують як правило, один гурт худоби. По них худоба пере ганяється від магістральних скотопрогонів до загонів чергового випасання. Ширина скотопрогонів залежить від навантаження тваринами, що по них переходить. Магістральні скотопрогони, що обслуговують декілька (4-5) гуртів, можна проектувати шириною 10-25 м, а внутрішньо-гуртові скотопрогони проектуються шириною 8-10 м.
Скотопрогони прокладають за можливістю на менш цінних ділянках, і вони повинні забезпечувати найкоротший шлях переходу тварин і займати мінімальну площу.
Літній табір – це сезонний додатковий центр, який розміщують на віддалених пасовищах для скорочення відстаней перегонів тварин. Якщо пасовище розташоване на відстані понад 2 км від ферми, на ньому обладнують літній табір, де споруджують приміщення для доїння, підгодівлі та відпочинку корів, пологове приміщення з профілакторієм, побутову кімнату для обслуговуючого персоналу, навіси для зберігання техніки та знарядь тощо. Табір розташовують на сухому захищеному від вітрів місці, з місцевістю благополучною щодо інфекцій й інвазійних захворювань тварин та зручним доступом до джерел з питною водою.
Основне призначення літнього табору – бути місцем відпочинку і сну тварин, доїння, підгодівлі. В той же час утримання худоби в літніх таборах дає можливість провести дезінфекцію і ремонт зимових приміщень. Літній табір розміщують на підвищених і сухих місцях, із зручним доступом до них, по можливості в центрі пасовищної ділянки. Літній табір повинен мати добрий під’їзд з господарського центру і віддалений від магістральних шляхів. Біля табору мають бути землі, придатні для кормових та при табірних сівозмін. Між пасовищами, промисловою і житловою зонами проектується санітарно-захисна зона. Земельна ділянка під літній табір проектується з розрахунку 30 м ² на 1 голову. Він повинен бути огородженим по периметру, а зі сторони скотопрогонів передбачаються ворота.
Водопій худоби на пасовищах організовується шляхом обладнання водопійних майданчиків.
На культурних пасовищах облаштовують водопої з природніх джерел, водопроводу чи з пересувних автонапувалок, виходячи з таких середньодобових норм потреби у воді різних видів тварин:
Доросла велика рогата худоба – 80 д;
Молодняк від 6 місяців до 2 років – 30 л.
Вода для пиття тварин повинна бути прісна, проточна, без запаху, чиста і прозора.
Відстань від водопійних майданчиків складає для дійних корів 1-1,5 км, а для молодняку – 2-2,5 км.
Норма площі під водопійний майданчик складає для корів 15 м² на голову, для молодняка ВРХ – 10 м², для телиць – 5 м² на голову. Якщо обладнується один водопійний майданчик для декількох гуртів, їх поїння доцільно організовувати почергово і площу водопійного майданчику достатньо відвести із розрахунку лише на один гурт худоби.
Таблиця 6.1
Визначення площі гуртових ділянок.
-
Номер гурта
Поголів’я, гол
М, ц
Д, днів
У, ц/га
П, Ч, днів
В
Л
L
Пг, га
1
300
0,55
178
225
24
2
1
0,6
173,60
2
120
0,10
178
225
24
2
1
0,6
12,62
3
100
0,35
178
225
24
2
1
0,6
36,82
4
100
0,20
178
225
24
2
1
0,6
21,04
Таблиця 6.2
