Сновидіння як психічний феномен

Раніше психологи тлумачили сновидіння як реакцію на об'єктивні подразники, що перешкоджають сну (холод, шум, спрага, стан внутрішніх органів тощо), тобто як соматичний феномен (грец. soma - тіло; протилежний до психічного). Але зміст сновидіння цим не вичерпується. Об'єктивні подразники - це лише приводи до сновидінь, а не їхні причини. Сновидіння - це передусім психічний феномен, що нагадує тимчасовий психоз (божевілля) з усіма його нісенітницями, маніями та ілюзіями. У сновидінні "Я" відокремлюється від реальности зовнішнього світу і сповзає у внутрішню реальність.

Душевною причиною сновидіння є невдоволене бажання. "Бажання, - пояснював Фройд, - це збудник сновидінь, а задоволення бажань становить зміст сновидінь - ось у чому сутність сновидінь. Ще одна стабільна риса сновидінь така: вони не просто виражають ту або іншу думку, а виображують це бажання вже виконаним у формі галюцинаторного переживання". Отже, сновидіння за своїм змістом є задоволенням бажання, а за формою - галюцинаторним переживанням задоволення.

Зміст сновидних бажань як феномен людського "зла", себто аморальности

Дитяча психологія ("поліморфно збочена", тобто з яскраво вираженими інцестними бажаннями у різних формах) пояснює зміст снів дорослої людини, а точніше - зміст явлених у них бажань. Збудниками сновидінь дорослої людини є, як казав Фройд, "відверто непристойні й надмірно пожадливі бажання". Найпоширеніші серед заборонених бажань - інцестні, що актуалізують матеріал забутих дитячих вражень, адже психічне життя дитини з усіма його особливостями, егоїзмом, інцестним любовним потягом тощо існує в психіці протягом усього життя. Тому лише у сновидіннях доросла людина може повернутися до інфантильних (дитячих) стадій розвитку. Сон, розриваючи стосунки дорослої людини із зовнішнім світом, спрямовує її до стану, що передував виходу у світ - до життя у материнській утробі. Отже, він є символічним поверненням до материнського лона (умови сну - тепло, темрява, відсутність зовнішніх подразників - відтворюють подібну ситуацію).

На основі аналізу сновидінь було зроблено висновок щодо інфантильної природи несвідомого (неусвідомлене у психічному житті - це інфантильне), а огидне лихе - це просто початкові, примітивні, інфантильні вияви психічного життя, що їх справді можна спостерегти у кожної дитини... Тому сновидіння демонструють причетність до загальнолюдського зла, оскільки такі збочені, інцестні та сповнені жадобою вбивств сновидіння властиві не тільки невротикам, а взагалі всім людям. Усі люди у своєму розвитку теж переживали етап збурень та надихань об'єктів, властивих едиповому комплексу. Едипів комплекс - одне з основних понять класичного психоаналізу, ним позначаються несвідомі любовні потяги дитини до батьків. Тому у невротиків у гіперболізованій формі можна побачити все те, що виявляється при аналізі сновидінь звичайних людей. На базі тлумачення сновидінь Фройд стер межу між нормальністю й патологією, поєднав усіх людей у злі (аморальності), аргументувавши це так: "Хіба ви не знаєте, що всі ті надмірності й порушення заборон, які сняться нам уночі, - це злочини, які щодня люди коять не у сні? І психоаналіз робить ніщо інше, як підтверджує давній вислів Платона, що добрі люди - це ті, хто задовольняються снами про те, що лихі люди коять насправді".