2. Вогнища хімічного ураження

Внаслідок застосування противником хімічної зброї або при розливі сильнодіючих отруйних речовин, при аварії виникають зоні хімічного зараження і осередки хімічного ураження. Зона хімічного зараження - це територія, яка підлягає безпосередній дії хімічної зброї (район її використання) і територія, над якою розповсюдилась хмара зараженого повітря з уражаючими концентраціями. В зону хімічного зараження СДОР входить ділянка її розлив і територія, над якою розповсюдилась пара цієї ОР з уражаючими концентраціями.

Кордони зон хімічного зараження визначаються значеннями порогових токсичних доз ОР, які викликають початкові симптоми ураження. Осередок хімічного ураження - це територія,, в межах котрої внаслідок Дії хімічної зброї або СДОР виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Розмір і стійкість зони хімічного зараження і осередків хімічного ураження залежать від кількості і стійкості ОР або СДОР, метеоумов, рельєфу місцевості, пори року і часу доби.

Характеристика отруйних речовин. Перша допомога при ураженні ОР

Існує така класифікація отруйних речовин за характером токсичної дії на організм:

1. Нервово-паралітичної дії — зарин, зоман, VX (Ві-Екс). Вони вражають нервову систему при дії на організм через органи дихання, при проникненні в пароподібному і краплинно-рідинному стані через шкіру, а також при потрапленні в шлунково-кишковий тракт разом з їжею і водою. Стійкість їх влітку більше доби, взимку — кілька тижнів і навіть місяців. Ці ОР найнебезпечніші. Для враження людини досить дуже малої їхньої кількості. Ознаками поразки є: слинотеча, звуження зіниць (міоз), утруднення дихання, нудота, блювота, судоми, параліч.

2. Шкірно-наривні — іприт, Люїзит. Діють у краплиннорідкому, аерозольному й пароподібному стані. При влученні на шкіру ураження виявляється через 4-8 годин. У легких випадках спостерігається почервоніння шкіри з наступним набряком і сверблячкою. У важких випадках утворюються міхурці, які через 2-3 дні лопаються й утворюються виразки. При відсутності інфекції гояться через 10-20 днів.

3. Загально-отруйної дії — синильна кислота, хлорціан. Уражують кров і нервову систему. При важкому отруєнні відчувається стиснення в грудях, почуття сильного страху, важкий подих, судоми, параліч подиху.

4. Задушливої дії — Фосген; Дифосген. Проявляються через 4-6 годин у вигляді сильного кашлю й спазмів у бронхах. Ознаками поразки є солодкуватий, неприємний смак у роті, кашель, запаморочення, загальна слабкість.

5. психогенної дії — Бі-Зет (Хінукліділ-3-бензілат), ЛСД (діетиламід лезергінової кислоти). Викликають тимчасові психози за рахунок порушення хімічної регуляції в центральній нервовій системі. При попаданні в організм ці гази здатні викликати також розлад руху, зору, слуху, галюцинації. Поведінка ураженого аналогічна поведінці хворого шизофренією. Газ Бі-Зет залежно від токсодози здатний присипляти людей і тварин.

6. Подразнювальні — хлорацетонфенон, Сі-Ар (Дибензоксазепін), Сі-Ес (Хлорбензальмалондинітрил). Викликають хімічні опіки на слизуватих оболонках очей і верхніх дихальних шляхах.

За летючістю:

• Стійкі ОР (Ві-Ікс, зоман, іприт) зберігають свою уражуючу дію від декількох годин до декількох днів і навіть тижнів після застосування.

• Нестійкі ОР (фосген, синильна кислота, хлорциан) діють від декількох хвилин до двох годин.

За тактичним призначенням:

• смертельні (для смертельної поразки чи виводу з ладу людей на тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему і викликають психічні розлади).

• дратівні.

• навчальні.

Засоби захисту органів дихання від отруйних речовин: фільтруючі протигази і респіратори є основними засобами індивідуального захисту органів дихання, обличчя та очей від отруйних речовин (ОР), радіоактивного пилу (РП) і біологічних аерозолів. Принцип захисної дії їх заснований на попередньому очищенні (фільтрації), вдихуваного людиною повітря від різних шкідливих домі

Токсичність ОР - це їх можливість уражати організм люди­ни. Вона проявляється при контакті ОР з організмом і виникненні ефекту ураження. Ураження може бути місцеве, загальне і одночасне, при дії і місцевого, і загального. Місцеве ураження виникає і місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкіри, органів дихання, очей). Загальне ураження виникає внаслідок потрапляння 0Р в кров через шкірні покрови або через шляхи дихання. Ток­сичність визначається кількість» речовини, яка призводить до ураження і характером токсичної дії на організм.

Для характеристики токсичності ОР при дії на людину через органи дихання, визначені такі токсодози.

Середня порогова токсичність - це токсичність, при котрій з’являються початкові симптоми у 50% ураження. Середня токсичність - це токсидоза, яка виводить з ладу 50% уражених (смертельних випадків серед всіх уражених).

Вимірюються в грамах /міліграмах в хвилину/секунду на кубічний метр або літр.

Ступінь токсичності ОР шкірно-резобтивної дії оцінюється серед­ньою смертельною токсодозою, яку прийнято вимірювати в міліграмах на людину або міліграмах на кілограм.