- •1.Предмет і методологія тдп
- •2. Функції тдп.
- •3. Система юридичних наук і місце в ній тдп.
- •4.Значення тдп у підготовці майбутніх юристів.
- •1.Основні теорії виникнення держави і права
- •2. Загальні закономірності виникнення права і держави
- •3.Формаційний та цивілізаційний підхід до типології держави.
- •1.Поняття держави.
- •4.Ознаки держави і права що відрізняють їх від влади та норм первісного суспільства.
- •Держава
- •2.Ознаки держави.
- •1.Функції держави.
- •2.Класифікація функцій державного управління.
- •3.Форми і методи реалізації функцій держави.
- •1.Поняття форми держави.
- •2.Форма правління.
- •3.Форма державного устрою.
- •1.Поняття механізму держави та його ознаки.
- •2.Принципи організації та діяльності державного апарату. Поняття поділу влади.
- •3.Поняття державної служби та її види.
- •4.Принцип діяльності державної влади.
- •1.Особливості формування концепції громадянського суспільства, його поняття та ознаки.
- •2.Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •3.Місце держави в політичній системі суспільства.
- •4.Партії в політичній системі суспільства.
- •1.Сучасні політологічні та соціологічні концепції держави.
- •2.Формування та основні ознаки правової держави.
- •3.Поняття соціальної держави.
- •4.Основні шляхи формування правової, соціальної держави в Україні.
3.Місце держави в політичній системі суспільства.
Місце та роль держави у політичній системі суспільства:
1. Держава є виразником політично-правового зв’язку всіх суб’єктів суспільного життя.
2. Держава є офіційним представником усього суспільства.
3. Визначає основні напрямки розвитку суспільства.
4. Має спеціальний апарат управління та примусу.
5. Має спеціальні матеріально-технічні, силові, інформаційні та інші ресурси.
6. Володіє сувернітетом
7. Має монополію на правотворчість, створення загальнообов’язкових правил поведінки.
8. Виконує загальносоціальні функції.
У політичній системі держава взаємодіє з людиною, з органами місцевого самоврядування і є основним інститутом здійснення публічної влади.
Моделі взаємодії держави та особи у політичній системі:
Тоталітарна (держава є головним суб’єктом політичної системи, а тому контролює всі сфери суспільного життя; інтереси особи поглинаються інтересами держави).
Прагматична (інтереси особи та держави збалансовані та взаємоузгоджені; держава гарантує забезпечення інтересів особи; особа дотримується правил, встановлених держав.).
Ліберальна (держава виконує функції захисту прав особи та розв’язує конфлікти між членами суспільства; інтереси особи мають пріоритет перед інтересами держави).
Держава та органи місцевого самоврядування
1. Держава
а) визначає правове положення органів місцевого самоврядування.
б) передає частину владних повноважень органами місцевого самоврядування.
в) створює умови для належної діяльності органи місцевого самоврядування.
2. Органи місцевого самоврядування
а) вирішують питання місцевого значення в межах встановленої компетенції.
б) не належить до апарату держави, мають власні владні повноваження.
в) допомагають державі здійснювати управління справами суспільства на місцях.
4.Партії в політичній системі суспільства.
Політична система суспільства — упорядкована на засадах права система всіх політичних явищ, що функціонують і взаємодіють (або протидіють) у суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації і функціонування політичної влади.
Держава хоча й найважливіша, але не одна лише політична організація в суспільстві. До складу політичної системи суспільства входять такі недержавні громадські об'єднання, як партії, професійні спілки, жіночі організації, громадські рухи (наприклад, народний рух в Україні), інститути громадської думки та ін.
Елементи політичної системи суспільства:
• суб'єкти політики — держава, політичні партії, політичні рухи, громадські об'єднання та ін.;
• політичні норми і принципи;
• політичні відносини;
• політична ідеологія, свідомість, погляди, культура;
• зв'язки між названими елементами.
Взаємодія елементів (компонентів) політичної системи суспільства дозволяє виділити п 'ять підсистем її функціонування.
1. Інституціональна — суб'єктний склад (народ, соціальні верстви, політичні партії, громадські організації та інші об'єднання громадян, трудові колективи, держава та ін.).
2. Нормативна (регулятивна) — система політичних (а також правових) норм і принципів, що регулюють відносини між народами, соціальними групами, партіями, політичними лідерами.
3. Функціональна — політичні відносини, політичний процес, політичний режим, оскільки через них формується, змінюється, здійснюється політика.
4. Ідеологічна — політична ідеологія, свідомість, погляди, культура, можливість громадянина оцінити політичне буття і обрати варіант поведінки.
5. Комунікативна — інтегративні (об'єднуючі) зв'язки всіх підсистем функціонування політичної системи суспільства в цілому.
Кожна із самостійних частин — ланок політичної системи суспільства має власну структуру, свої принципи організації та діяльності, самостійність у вирішенні питань, що належать до їх внутрішніх і зовнішніх справ.
Зазначені елементи і частини об'єднуються в єдину політичну систему категорією «політична влада».
Особливе місце в політичній системі суспільства належить державі, оскільки вона є головним засобом досягнення цілей, що постають перед суспільством, концентрує в собі різноманіття політичних інтересів, надає усталеність політичній системі за допомогою впорядкування її діяльності.
Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об'єднань:
1) у кожній політичній системі суспільства може існувати лише одна держава, а громадських об'єднань — багато;
2) держава — організація всього населення, а громадські об'єднання — частини населення;
3) лише держава є одноособовою повновладною організацією в масштабі всієї країни, здатною захистити основні права і свободи всіх осіб, що перебувають на її території;
4) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальний апарат, який займається управлінням громадськими справами;
5) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальні установи та заклади примусового характеру і має монопольне право застосовувати примус на своїй території; громадські об'єднання позбавлені цих ознак;
6) лише держава має монопольне право видавати юридичні норми, обов'язкові для всього населення, і забезпечувати їхню реалізацію. Громадські об'єднання приймають програми, статути, поточні рішення, що мають внутрішньо організаційне значення;
7) лише держава має монопольне право встановлювати і стягувати податки, формувати загальнонаціональний бюджет;
8) лише держава є офіційною особою (представником усього народу) всередині країни і на міжнародній арені — суверенною організацією. Громадським організаціям такі якості і функції не властиві. Вони вирішують локальні за своїм змістом та обсягом завдання у суворо визначеній сфері громадського життя.
ЛЕКЦІЯ 8 СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВИ. ПРАВОВА І СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА
