3. Система юридичних наук і місце в ній тдп.

Система юридичних наук — це комплекс соціальних наук, які вивчають урегульовані правом суспільні відносини (правознавство).

Юридичні науки розподіляються на декілька відносно самостійних груп:

1. Історико-теоретичні науки (історія держави і права, історія політико-правових вчень, теорія держави та права, юридична деонтологія) вивчають найбільш загальні закономірності виникнення держави і права; теоретичні уявлення про сутність цих явищ; методологію пізнання правової дійсності.

2. Галузеві юридичні науки (конституційне право, цивільне право, кримінальне право та ін.) вивчають норми окремих галузей права та суспільні відносини, які регулюються відповідними галузями.

3. Прикладні (спеціальні) юридичні науки (криміналістика, юридична психологія, судова медицина, судова статистика тощо) вивчають можливості використання досягнень неюридичних наук у юридичній практиці.

4. Науки, які вивчають зарубіжні державу і право (конституційне право зарубіжних країн, історія держави і права зарубіжних країн тощо).

Ідеологічна функція проявляється в тому, що * теорія держави і права зводить в єдину систему ідеї про державу і право, створює наукове підґрунтя для формування правової культури індивідів та суспільства в цілому.

Системотворча функція полягає в тому, що теорія держави і права об’єднує всі Юридичні науки в гармонійну пізнавальну систему.

Практично-прикладна функція теорії держави та права полягає у впровадженні напрацьованих нею положень і висновків у практику державно-правового будівництва.

Комунікативна функція полягає в тому, що теорія держави і права є своєрідною з’єднуючою «ланкою» між юридичними та іншими гуманітарними науками (філософією, загальною історією, соціологією тощо).

Теорія держави та права, враховуючи досягнення інших галузей знань, удосконалює юридичну науку. І водночас вона збагачує гуманітарні науки результатами власних досліджень. Теорія держави та права відіграє також провідну роль щодо взаємодії між усіма іншими юридичними науками.

Навчальна функція полягає втому, що теорія держави і права — це першооснова у процесі опанування системою юридичних знань. Вона є своєрідним інструментом на початковому етапі здобуття юридичної освіти, а також складовою завершального циклу юридичних дисциплін.

4.Значення тдп у підготовці майбутніх юристів.

ЛЕКЦІЯ 2 ПОЛОЖЕННЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

1.Основні теорії виникнення держави і права

У сучасній науці немає єдиного підходу до виявлення причин виникнення держави і права, що пояснюється складністю та багатогранністю цих явищ. Проте сформовано низку теорій виникнення аналізованих феноменів. Основними з них є: природно-правова (договірна), органічна, психологічна та теорія насильства.

1. Природно-правова (договірна) теорія. Окремі положення теорії було сформульовано ще у Стародавній Греції та Римі, де природне право розглядалось як вічне право, ідеал, до якого повинно прагнути позитивно чинне право. Значної еволюції теорія природного права зазнала у середньовіччі (особливо у XIV—XVI ст.), коли, зберігаючи засади вічності й незмінності природи людини, великий акцент робився на божественній природі права. Розквітом природного права вважається XVII—XVIII ст., коли положення цієї теорії застосовувалися для боротьби з кріпацтвом і феодальною монархією. Представниками зазначеної теорії у той час були Г. Гроцій, Спіноза, Т. Гоббс, Д. Локк, Ж. Ж. Руссо, котрі розглядали природне право як таке, "що було б, якби не існувало держави і встановлених нею законів".

Прихильники природного права вважають державу результатом суспільного договору, який є породженням розумної волі народу. Держава розглядається як штучний витвір свідомої волі людей, що погодились об'єднатися для кращого забезпечення свободи і порядку.

2. Органічна теорія. Суспільство і держава розглядаються як організм, і тому їх суть можливо зрозуміти лише за аналогією з будовою і функціонуванням людського організму. Зародження теорії простежується у працях Платона і Аристотеля. Останній вважав людину частиною державного організму. Подальшого розвитку теорія набула в XIX ст. у працях Г. Спенсера, котрий тлумачив державу як суспільний організм, що складається з людей, подібно як тіло складається з клітин. Державна влада розглядалась як панування цілого над складовими частинами і виражалась у забезпеченні державою добробуту всього народу.

3. Психологічна теорія. Прихильники цієї теорії (Л. Петражицький, Г. Тард) визначають суспільство і державу як суму психічних взаємодій людей і їх різноманітних об'єднань. Сутність теорії полягає у ствердженні психологічної потреби людини жити в організованому суспільстві, а також у почутті необхідності колективної взаємодії. Суспільство і держава розглядаються як наслідок психологічних закономірностей розвитку людини.

4. Теорія насильства. Причиною виникнення держави і права розглядається насильство і завоювання, поневолення одних народів іншими. Зміст теорії полягає в тому, що виникнення приватної власності, соціальних груп та держави є результатом внутрішнього і зовнішнього насильства, що здійснюється шляхом політичного впливу. При цьому прихильники теорії Е. Дюрінг, Л. Гумилович розглядають насильство як природне явище, що породжує єдність протилежних елементів держави (переможців і переможених).