2.Ознаки держави.

1. Суверенітет — ознака держави, яка характеризує положення державної влади, вказує на її внутрішню та зовнішню незалежність від будь-яких форм влади.

2. Апарат державної влади управління — це характеристика, яка відображає наявність у державі такої форми управління суспільством, що здатне здійснювати єдиний організуючий вплив на складну систему соціальних груп та об’єднань, які формуються в суспільстві.

3. Поширеність державної влади. Дана ознака вказує на особливість впливу державної влади на всіх членів суспільства.

4. Територія — це ознака держави, що включає в себе, як складові елементи, фактичну та юрисдикційну територію.

Фактична територія — територія в межах держав- них кордонів, яка включає сушу, води та повітряний простір над ними.

Юрисдикційна територія— територія, на яку розповсюджується суверенітет держави. Закони держави діють не лише на фактичній території, але й на території, яка в географічному розумінні не відноситься до державної (зарубіжні дипломатичні представництва, кораблі та літски під державним прапором).

5. Населення (суспільство). Держава характеризується як певна форма об’єднання суспільства. Населення держави — це така організація суспільства, де наявне єднання інтересів, традицій, культури, обумовлених як єдністю нації, народності, системи родинних відносин, так і приналежністю до визначеної території (громадянством, підданством).

6. Апарат примусу. Держава — це організація влади, що спирається на систему органів, які здійснюють владний примус до виконання, дотримання закону.

7. Видання загальнообов’язкових юридичних норм. Держава встановлює систему загальнообов’язкових правил, що регулюють взаємодій суб’єктів у суспільстві. Держава закріплює ці правила в нормативно-правових актах, які мають різний рівень юридичної чинності (закони та система підзаконних актів).

8. Податкова система. Матеріально-фінансовою основою держави та здійснення нею своєї політики є державний бюджет. Основне джерело наповнення цього бюджету складають податки.

Держава — це організація, яка має єдину грошову систему, володіє монополією на збір податків. Податки — це обов’язкові платежі громадян держави та організацій, діючих на її території, які надходять у казну держави, до державного бюджету.

Держава має формальні реквізити — офіційні символи: прапор, герб, гімн.

3.Державний і національний суверенітет.

Суверенітет держави — політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство та повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.

Розрізняють дві сторони державного суверенітету:

—внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади щодо всіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління та юрисдикцію всередині країни в межах цієї державної території;

—зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб’єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.

Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим суверенітетом, оскільки він дає можливість законодавчій владі видавати закони.

У Конституції України проголошується, що суверенітет України поширюється на всю її територію.

Суверенітетом володіють будь-які держави незалежно від їх територій, кількості населення, форми правління та устрою. Суверенітет держави є основним принципом міжнародного права. Це відображено у Статуті 00Н та інших міжнародно-правових документах.

Держава має суверенні права:

—право війни та миру;

—право видавати закони;

—право формувати державні органи;

—право визначати свою атрибутику;

—право встановлювати податки;

—право визначати своїх представників в інших державах і міжнародних організаціях;

—право вступати до міждержавних союзів та ін.

Проте держава не має права робити все, що вважає за необхідне, щодо інших держав. Проти таких дій застерігає міжнародне право. Державам, наприклад, забороняється застосовувати силу проти інших держав, за винятком самооборони або уповноваження з боку Ради Безпеки 00Н. Іншим обмеженням свободи дій держави є юридичний обов’язок виконувати укладені нею договори. Так, члени Європейського Союзу уклали між собою договір, відповідно до якого частина їх економічного життя підлягає керівництву збоку Союзу. Крім того. Європейський Союз має власну систему права і власний суд, який виходить із принципу, що у разі виникнення суперечностей між законами союзу і законами держави-учасниці пріоритет належить законам Союзу. Незважаючи на ці обмеження, члени Європейського Союзу залишаються суверенними державами.

ЛЕКЦІЯ 4 ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ