3. Чинники та обставини, що формують ефективного керівника

У теорії управління велика увага приділялась дослідженню чинників та обставин, що формують ефективного керівника. З точки зору сили впливу на інших ефективним керівником (менеджером) вважається такий, що поєднує у собі здатність впливати на поведінку інших людей не лише з позицій формальної влади, а і з позицій визнаного лідера, вміло використовуючи для цього усі форми влади. Оскільки для становлення особистості керівника відіграє значну роль наявність у нього задатків лідера, то дослідження велись у таких напрямках (вказані за хронологією їх появи):

• вивчення особистих рис людини, що дозволяють їй стати лідером;

• вивчення типів поведінки, які притаманні лідерам;

• вивчення ситуацій, які потребують для ефективного управління ними певних стилів управліннячи певних лідерських якостей.

4. Особисті риси лідера

Найбільш раннім підходом до вивчення і пояснення лідерства було дослідження особистості ("Теорії особистості"), у яких була зроблена спроба виявити ті якості, які відрізняють великі історичні постаті від маси інших людей. Дослідники вірили, що лідери мають якийсь унікальний набір особистих рис, даних їм від народження, які відрізняють їх від "нелідерів". Вони намагались встановити ці якості, навчитися їх вимірювати і використовувати для виявлення людей, які здатні бути лідерами.

У результаті багатьох досліджень, проведених в середині 50-х років, було складено певний перелік виявлених лідерських якостей, серед яких особливо відзначались такі:

• гострий розум чи видатні інтелектуальні здібності;

• вміння опановувати увагою інших і підкоряти їх своїй волі;

• впевненість у собі;

• активність та енергійність;

• знання справи.

Але багато людей з цими якостями не досягали значних лідерських висот і залишалися послідовниками. Незважаючи на це, вивчення лідерських якостей продовжувалось. Цікавий результат був отриманий професором психології У.Х.Шелдоном [94], який намагався пояснити поведінку людини, виходячи із будови її тіла (так звана конституціональна теорія). Провівши надзвичайно багато вимірів параметрів людського тіла (біля 4 тисяч), він поділив їх за сукупністю ознак на певні соматотипи. Досліджуючи поведінку людей, що відносяться до того чи іншого соматотипу, він побачив досить суттєву залежність між будовою тіла і типом поведінки. Так, люди астенічної будови (ектоморфи) є тонкими, вразливими натурами, більше схильними до замкнутості, прояву соціофобії. їх антиподи - ендоформи - огрядні, з надлишково розвиненою середньою частиною тулуба є емоційно врівноваженими, добродушними, полюбляють гарну їжу та комфортні стосунки. Ні ті, ні інші не претендують на лідерство серед ближніх. Інша річ -мезоморфи - люди із міцною пропорційно розвиненою статурою, швидкі у реакціях, впевнені у рухах, здатні до сильного опору. У них яскраво виражене бажання домінувати над іншими, вони прагнуть влади, не бояться ризику, агресивні і безжальні. Із них виходять сильні лідери. Шелдон зробив висновок, що варто звернути увагу на особливості будови тіла людини ще у дитинстві і не намагатися переломити її характер, готуючи її до тієї діяльності, для якої не підходить її психотип. Але винятки, безумовно, існують. Приклади Наполеона, Гітлера, Леніна, Сталіна, Рузвельта підтверджують факт того, що особи з невідповідним соматотипом можуть стати дуже впливовими фігурами.

Досить результативними були також дослідження У. Беніса, який вивчав життя і діяльність 90 успішних лідерів і виявив такі, на його думку визначальні, групи лідерських якостей[100]:

• управління увагою, тобто здатність так уявити результат чи наслідки, цілі чи напрямок руху,щоб це було привабливим для послідовників;

• управління значенням, тобто здатність так передати значення створеного образу, ідеї чибачення, щоб їх зрозуміли і прийняли послідовники;

• управління довірою, тобто здатність діяти з такою постійністю і послідовністю, щоб отриматиповну довіру підлеглих;

• управління собою, тобто здатність настільки добре знати і своєчасно визнавати свої сильні іслабкі сторони, щоб для підсилення своїх слабких сторін сміливо залучати інші ресурси,включаючи ресурси інших людей.

У. Беніс рекомендував лідерам ділитися владою в організації для створення такої атмосфери, у якій люди відчують як свою цінність, так і важливість своєї роботи, завдяки чому вони її краще виконують, роблячи значний внесок у загальну справу.

Узагальнення результатів досліджень у напрямку вивчення особистих рис людини, що дозволяють їй стати лідером, дозволили об'єднати їх у наступні групи: фізіологічні, психологічні, інтелектуальні та ділові. До фізіологічних відносять такі характеристики людини, як ріст, вага, статура, стан здоров'я, енергійність тощо (про що говорилось вище). Психологічні, або емоційні якості проявляються на практиці головним чином через характер людини (для лідера важливо бути врівноваженим, але рішучим). Інтелектуальні якості допомагають лідеру приймати правильні рішення. Особисті ділові якості лідера впливають на його здатність виконувати свої функції. Вони набувають і вдосконалюються з досвідом і їх цінність для успіху зростає за рівнями організаційної ієрархії.