2. Психологічні особливості діяльності адвоката(захисника)

Діяльність захисника в кримінальному судочинстві спрямована на спростування обвинувачення (підозри), на пошук обставин, які виправдовують або пом'якшують провину. Відповідно до кримінально-процесуального законодавства України участь захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в розгляді кримінальних справ у суді є обов'язковою, крім випадків відмови підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від захисника у встановленому законом порядку.

Причини, що обумовлюють неприйняття відмови підсудного від захисника:

• у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину до вісімнадцяти років;

• у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист;

• у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство;

• коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає смертну кару;

• при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру.

Захист з кримінальних справ - один із найскладніших і важливіших інститутів захисту прав і інтересів громадян. Він вимагає окрім професіоналізму високої принциповості, самовіддачі, мужності, а часом і сміливості.

Процес проходив у Московському обласному суді. Марко Йосипович Кочан захищав неповнолітнього, обвинувачуваного у вчиненні навмисного вбивства, і той визнавав свою провину. Але досвідчений адвокат, побачивши підлітка, вивчивши його особистісні особливості в справі й у бесідах із ним, із його батьками, друзями, знайомими, зрозумів, що дитина не винна. Довести це було дуже складно. Головне в цій конкретній ситуації - ціна принципового захисту була дуже високою. Справа в тому, що якщо його підзахисний не вбивав, що відповідало дійсності, то ставало ясно - вбивство вчинив син генерал-лейтенанта міліції. Кинути відкритий виклик владі в роки брежнєвського застою означало поставити на карту власну свободу. І проте адвокат зважився на захист і виграв процес.

Серед структурних компонентів діяльності по здійсненню правосуддя (пізнавальний, комунікативний, конструктивний, організаторський, засвідчу вальний і виховний) для роботи адвоката властиві всі перераховані, крім засвідчувальної діяльності. Розглянемо психологічні особливості кожного з зазначених компонентів захисної діяльності.

Захист інтересів обвинувачуваного вимагає вивчення безлічі різноманітних фактів і обставин, що відносяться до розглядуваної кримінальної справи. Адвокату доводиться аналізувати наявні в справі докази, пізнавати інформацію й інтерпретувати її з погляду можливості використання для виправдання підзахисного або пом'якшення його провини.

Пізнавальний компонент діяльності адвоката спрямований на вирішення складного завдання - встановлення істини з метою виправдання особи, що притягається до відповідальності, або пом'якшення її покарання. Його успішне вирішення потребує пошуку необхідних доказів, з'ясовування тих обставин справи, що можуть представити обвинувачуваного з позитивної сторони. Уміння знаходити серед величезної кількості фактів такі, що спростовують обвинувачення або дають можливість пом'якшити відповідальність, передбачає глибину розуму, спостережливість, проникливість, самостійність і гнучкість мислення, міцну пам'ять. У пізнавальному компоненті діяльності адвоката виявляються також його активність і критичність, в основі якої лежить строга й об'єктивна оцінка наявних фактів.

Комунікативний компонент у діяльності адвоката дозволяє глибше вивчити психологічні причини вчинення злочину, дати більш повну характеристику особистості обвинувачуваного, правильно будувати взаємовідносини з іншими учасниками кримінального процесу, уникнути деструктивних конфліктних ситуацій. Уміння спілкуватися з людьми в роботі адвоката означає:

- уміння будувати взаємовідносини з підзахисним;

- уміння підтримувати ділові відносини з прокурором, слідчим, суддею та іншими учасниками судового процесу;

- уміння встановлювати психологічний контакт із зазначеними особами (у першу чергу з підзахисним);

- уміння надавати підзахисному психологічну допомогу;

- уміння вибирати визначену стратегію поведінки в конструктивному

конфлікті з прокурором, виходячи з реальної обстановки.

• Комунікативність як якість особистості адвоката допомагає йому пра­вильно сприймати й оцінювати людей, успішно налагоджувати стосунки з учасниками судового розгляду, привертати їх до себе, психологічно грамотно «читати» реакцію на висловлювані думки й ін.

Що стосується спілкування адвоката з підзахисним, то важливою умовою його успішності є їхня психологічна сумісність. У психології під сумісністю розуміється взаємне сприйняття партнерів по спілкуванню і спільній діяльності, засноване на оптимальному поєднанні (подібності або взаємодоповнюваності) ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, характерів і інших значимих для міжособистісної взаємодії характеристик. Сумісність, як правило, супроводжується виникненням взаємної симпатії, впевненості в успішному результаті контактів. Особливе значення сумісність набуває в складних умовах, у важкій обстановці, коли досягнення загальної мети відбувається при дефіциті засобів, часу, простору, кількості учасників. Суд, безперечно, є дуже складною ситуацією для підзахисного, тому вибір обвинувачуваним захисника (так само як і відмова від нього), а також психологічний контакт між ними в чималій мірі обумовлений саме даним психологічним явищем. Досить часто в судовій практиці відмова обвинувачуваного від раніше обраного їм захисника пояснюється психологічною несумісністю цих осіб.

Виникненню сумісності у стосунках між адвокатом і підзахисним сприяють такі професійні і особистісні якості захисника:

• правильне розуміння захисником свого процесуального статусу;

• розвинена атракція (уміння привернути підзахисного до себе та ін;

• загальна культура адвоката, його тактовність, толерантність, емоційна стійкість;

• професійні навички й уміння захисника, обумовлені його теоретичними

• знаннями і практичним досвідом;

• уміння поєднати захист законних інтересів обвинувачуваного з інтересами правосуддя;

Процес спілкування між захисником і підзахисним має ряд психологічних труднощів, що обумовлені головним чином психічним станом обвинувачуваного. Звичайний психічний стан більшості обвинувачуваних - стреси (особливо висока нервово-психічна напруженість у невинних підслідних). Основний стресор - загроза особистому добробуту людини і його близьких (загроза стосується не тільки фізичного існування, але і соціального статусу особистості, її престижу, життєвих планів і соціальних цінностей і т.п.). Іншим негативним станом, що виникає в обвинувачуваних, є фрустрація - крайня дезорганізованість свідомості і діяльності людини внаслідок обмеження життєво важливих потреб. А також-переживання безвихідності, виникає під впливом перспективи в житті людини - позбавлення волі (обмеження інформації і можливості спілкуватися з рідними, близькими й ін.).

У цих важких ситуаціях процес спілкування захисника і підзахисного супроводжується скутістю, психологічною напруженістю. Встановити психологічний контакт із підзахисним - не така проста справа. Вона вимагає від адвоката і терпіння, і наполегливості, і розвинутих комунікативних умінь. Для подолання психологічного бар'єра в спілкуванні захисника і підзахисного можна використовувати ряд рекомендацій, що доказали свою дієвість на практиці.

З метою подолання негативних станів підзахисного адвокату доцшьно спробувати вселити йому думку про те, що без душевної рівноваги неможливо домогтися позитивного результату, а також придушити особисті образи і перебороти агресивність у його поведінці. Від адвоката вимагаються такі комунікативні . навички й уміння в спілкуванні з підзахисним і його родичами, що викликали б із їхньої сторони абсолютну довіру до нього. Для цього всією своєю поведінкою із цими особами адвокат повинен підкреслювати довіру до них.

*Велику роль у діяльності адвоката грає організаторський компонент. Справа в тому, що захист як процес не має суворої нормативної регуляції. Тому підготовка до судового процесу, планування захисту, використання визначених прийомів і методів - усе це залежить від організаторських умінь адвоката.

*Конструктивний компонент діяльності адвоката включає насамперед ухвалення рішення про обрання тієї або іншої стратегії і тактики захисту з урахуванням обставин справи і поведінки обвинувачуваного.

Природно, до конструктивного компонента відносяться розумові операції по співвідношенню ситуації злочину до змісту кримінальних і кримінально-процесуальних норм. Даний компонент діяльності адвоката виявляється і при визначенні структури захисної промови на суді.

Заслуговують на увагу думки чудового судового оратора, поета, письменника С А. Андрєєвського (1847- 1919р.) про завдання захисника в кримінальній справі. Він відзначав, що захиснику потрібно відстоювати вузькі інтереси окремої особи проти суспільства, яке вже готове задавити винного, а адвокат повинен утримати його від цього кроку. Тому, якщо суд не зрозуміє окремої душі, то підсудний загине без найменшого милосердя. І далі С. А. Андрєєвський робив висновок: «Я переконаний, що захисник, який зумів проникнути в душу підсудного, який збагнув у ній як погане, так і хороше, словом, який злився з підсудним внутрішньо, - майже в кожному захисті мимоволі оторопіє перед тим, як важко йому буде винести на світло, перед далекими, незнайомими особами суддів, усе те інтимне, майже непередаване, чим він сповнений унаслідок найщирішого спілкування зі злочинцем, на правах його єдиного на світі сповідника й охоронця... Тому майже немає такої справи, де б шлях до вироку міг здатися захиснику настільки легким, рівним і приємним, що можна було б відразу пуститися по ньому навскач, на лихому коні, із молодецькою посадкою і з клинком героя, що заздалегідь тріумфує перемогу».

Успішне здійснення захисної діяльності вимагає від адвоката високих моральних якостей. Пояснюється це тим, що в діяльності адвоката значно частіше й гостріше, ніж у будь-який іншій юридичній діяльності, виникають ситуації, правильне вирішення яких залежить від дотримання не тільки правових норм, але і моральних принципів.

• Кримінальний захист подає більше приводів для пред’явлення вимог, почерпнутих з області моральної, німе діяльність обвинувальна, через складні і багатозначні ставлення до свого клієнта - підсудного і до суспільства.

А.Ф. Коні

Захисник не може відмовитися від захисту у випадку, коли характер злочину, особистість злочинця супротивні його моральним позиціям. Адвокат захищає не злочин, а людину, її законні права й інтереси, тому кожну свою процесуальну дію він оцінює і з погляду його правомірності, і з погляду морального. У поведінці захисника повинні виявлятися незмінна стриманість і коректність стосовно всіх учасників судового розгляду, інтелігентність і висока моральність. Професійний обов'язок адвоката - бути принциповим і послідовним у захисті.

Принципова, кваліфікована, психологічно грамотна діяльність адвоката є гарантією того, що знизяться або зникнуть у судовій практиці випадки, коли невинний відданий суду, коли прийняте судовими органами рішення порушує законні права й інтереси обвинувачуваного.

• Адвокати - це люди безстрашні і красномовні, опора невинності і бич злочину... Їхня діяльність дорогоцінна для людства і необхідна для духовного прогресу суспільства. Це школа громадянських чеснот, де таланти і доблесті навчилися, захищаючи справи громадян перед судом, в один прекрасний день виступати на захист народу перед законодавцем...

Робесп’єр

• Професія адвоката - одна із найшанованіших у суспільстві. Бути ад­вокатом - це складне, тонке мистецтво, що відрізняє його від всіх інших юридичних спеціальностей. Крім професійних знань, навичок і умінь адвокату необхідно мати покликання, бути мужньою і обов'язково по­рядною людиною.