3. Психологічні аспекти відносин адвоката (захисника) і прокурора в суді

Захист - це функція, протилежна функції кримінального переслідування, що у кримінальному процесі виступає в двох формах: підозра у вчиненні злочину й обвинувачення.

Участь захисника в кримінальному судочинстві - необхідна умова реалізації принципу змагання, що за своїм змістом має психологічний характер. Принцип змагання означає надання обом сторонам (обвинуваченню і захисту) можливості найбільш повно обґрунтувати свої позиції, надати всі необхідні докази і запобігти можливості зловживання своїми правами якоюсь однією стороною.

• Протиставлення доказів обвинувачення і захисту при виробництві по кримінальній справі дозволяє уникнути обвинувального ухилу, сприяє справедливому вирішенню справи.

Сказане підкреслює різноманітні процесуальні функції прокурора і захисника. Проте, незважаючи на протилежні позиції, між ними можливі й обов'язкові нормальні ділові взаємовідносини. Основу цих взаємовідносин складає загальна для прокурора і захисника мета діяльності - надавати допомогу у здійсненні правосуддя, у встановленні істини в справі. Взаємовідносини, що складаються між адвокатом - захисником і прокурором - державним обвинувачем, повинні будуватися на дотриманні кожним із них наданих прав і обов'язків, на розумінні завдань суду.

Форми спілкування між прокурором і захисником у суді:

контакт ситуаційно-діловий, що здійснюється для вирішення конкретного завдання судового розгляду;

контакт статусно-рольовий, який підкреслює соціальну роль осіб, що спілкуються. Це не спілкування двох друзів, які розмовляють у комфортній обстановці, а взаємодія людей, які займають різні протилежні позиції по тій самій справі;

контакт пізнавально-оціночний. У судовому розгляді і прокурор і захисник подають суду свої докази, розкривають причини вчинення злочину, дають психологічну характеристику підсудному і т.п. Висловлення одного з них сприймаються іншим, оцінюються і, виходячи з цього, будується відповідне висловлення;

контакт міжособистісний - спілкуються особистості, які певним чином ставляться один до одного, відчувають симпатії або антипатії, намагаються вплинути один на одного і т. д.

Таким чином, спілкування між прокурором - державним обвинувачем і адвокатом - захисником у суді носить складний, багатосторонній характер і є психологічно насиченим актом. Щоб спілкування між ними було по-справжньому діловим, розумним і сприяло виконанню завдань правосуддя, корисно притримуватися окремих психологічних правил.

Першим правилом у відношеннях прокурора і захисника в суді повинна бути постійна підтримка внутрішньої установки на встановлення істини і реалізації принципу соціальної справедливості. Для прокурора (так само як і для захисника) не може бути «бажаних» висловлень визначеного змісту, що задовольняють його тільки тому, що вони збігаються з його припущеннями і версією. «Бажаним» у спілкуванні між державним обвинувачем і захисником у ході судового розгляду повинно бути тільки одне: кожен з них виявляє чесне відношення до доказів і виключає недобросовісність у відстоюванні своєї позиції. Тому і реакція, скажімо, прокурора на слова захисника, його думка і погляд повинні бути діловими. У ході судових суперечок потрібно розбиратися з проблемою, її причинами, а не переходити «на особистості», відкрито висловлюючи неповагу, а часом і зневагу до учасників судового розгляду.

0дне з правил спілкування між зазначеними особами - відмова від демонстрації своєї переваги. Не можна виявляти упередженість по відношенню, наприклад, до молодого прокурора, якщо об'єктивно він ше не має достатнього досвіду, а захисник і за віком старший від нього, і набагато перевершує державного обвинувача в стажі роботи. Демонстрація переваги одним із них завжди помічається суддями, громадянами, які знаходяться в залі засідань і, як правило, сприймається ними негативно.

Правило завбачливості в спілкуванні між прокурором і захисником у суді потребує враховувати наслідки сказаних ними слів і поведінки. Мається на увазі неприпустимість відповідей на заперечення, зауваження, репліки одного з них у грубій, недоброзичливій формі. Мається на увазі і характер постановки питань один до одного, до підсудного і свідків. Некоректною є позиція прокурора, коли він виражає своє зневажливе ставлення до сказаного захисником, виявляє бажання підкреслити свою владу, захистити честь мундира, гублячи при цьому свою гідність в очах суду й інших учасників судового розгляду.

• Дане правило можна висловити словами «не нашкодь!», тобто не на­шкодь своїми висловленнями і поведінкою діловим відносинам, підтримуй гарну психологічну атмосферу судового розгляду навіть тоді, коли У далеко не все йде по заздалегідь продуманому плану. Тому в ході спілкування прокурора і захисника кожний із них повинен думати не тільки про те, що сказати один одному, але і як сказати. Недоброзичливий, іноді навіть ворожий тон можуть серйозно нашкодити спілкуванню і зіпсува­ти відносини між людьми.

Правило уваги до співрозмовника і до того, що він говорить. У процесі діалогу прокурора і захисника кожному з них варто чітко виражати -позою, мімікою, поглядом і т.п. показувати готовність сприйняти висловлення, об'єктивно в них розібратися. Неприпустимо під час формування питання захиснику, щоб останній у цей час дивився на годинник, демонстрував усмішку або усмішку залу і показував, що опонент йому набрид. Завдання учасників судового розгляду - слухати, вивчати, розуміти, оцінювати.

Правило стримування емоцій безпосередньо впливає на відносини між; прокурором і захисником у суді. Зайва емоційність і нестриманість може розпалити атмосферу у відносинах не тільки між зазначеними особами, але й у залі судового засідання в цілому. Емоційна нестійкість може переростати в образи, крики, що знижує дієвість доказів сторін і ускладнює вирішення виниклого спірного питання по кримінальній справі.

Правило активного слухання також: обумовлює відносини між: захисником і прокурором. Невміння слухати іншого - дуже часте явище, що різко знижує ефективність ділового спілкування. Слухаючи опонента, необхідно прагнути до розуміння того, що він хоче або не хоче сказати. Активне слухання реалізується за допомогою відповідного нахилу до того, хто говорить, реагування мімікою, жестами, поглядом на зміст його промови, резюмування короткими фразами типу: «Я вас зрозумів так... Правильно?», «Виходить, ви підтверджуєте... Вірно?»іт.д. Слухати мовчки, не перебиваючи опонента - це і визначена тактика, і прояв увічливості, психолого-педагогічного такту (більш докладно про засоби вираження юристом психолого-педагогічного такту в ході спілкування див. у додатку 8).

Правило вивчення опонента й врахування у взаємовідносинах його індивідуально-психологічних особливостей. Дане правило дає можливість прокурору і захиснику більш гнучко вести діалог, брати участь у судових суперечках. Спостереження за поведінкою і промовою, наприклад, прокурора дозволяє захиснику хоч приблизно оцінити його темперамент і окремі риси характеру, що корисно використовувати по ходу спілкування. Якщо помічені психологічні особливості людини не відповідають наміченому сценарію спілкування з ним і поставленим цілям, варто внести відповідні корективи в процес взаємодії. Успіх у вивченні іншої людини залежить від його особистої підготовленості до психологічного спостереження.

Винятково важливим, на наш погляд, правилом взаємовідносин прокурора - державного обвинувача й адвоката - захисника є підпорядкування спілкування між: ними вирішенню завдань правового виховання. Кримінальне судочинство поряд із зміцненням законності і правопорядку, попередженням і викорінюванням злочинів, охороною інтересів суспільства і прав їхніх громадян, повинно сприяти вихованню громадян у дусі неухильного дотримання Конституції України, законів, норм і правил людської поведінки. Елементи виховання інших людей у діях, поведінці і словах прокурора і захисника виявляються з моменту їхньої появи в залі до закінчення засідання суду. Енергію, що виховує, несе не тільки зміст питань, висловлень, судових промов цих осіб, але і їхні взаємовідносини, що помітні всім присутнім. Гармонічна побудова взаємовідносин між державним обвинувачем і захисником, які щонайкраще відповідають вимогам культури, поваги, психолого-педагогічного такту - серйозна й суттєва передумова підвищення виховного впливу судового розгляду на всіх його учасників.