2. Визначення категорії важкості праці за функціональними станами

2.1. Функціональний стан організму працівника як інтегральний критерій важкості праці

Науковою основою класифікації праці за важкістю та напруженістю є сучасна фізіологічна теорія функціональних систем. Щодо трудової діяльності функціональна система організму є інтегральним комплексом фізіологічних функцій і якостей людини, що забезпечують ефективне виконання професійної роботи при певному рівні фізіологічних витрат. Рівень фізіологічних витрат на досягнення мети праці може бути достатнім або вимагати залучення резервів організму, що проявляється у формуванні певних функціональних станів організму: нормального, граничного й патологічного.

Кожний стан має свої ознаки, які можуть бути визначені на основі медико-фізіологічних і виробничих (техніко-економічних) показників. Функціональні стани організму формуються при всіх видах діяльності й умовах праці, тому використаються як інтегральний критерій для об'єктивної й досить точної оцінки важкості праці.

Для оцінки функціонального стану організму використають показники поточних змін фізіологічних функцій, що характеризують рівень працездатності й втоми у процесі праці, і показники більш віддалених наслідків роботи.

Найбільш важливими є показники, що характеризують: силу й витривалість м'язових груп; системи кровообігу й дихання; психофізіологічні функції; стан нервової системи; роботу аналізаторів; психічні функції; координацію рухів; співвідношення між фазами працездатності у динаміці; тривалість і повноту відновлення під час відпочинку порушених функцій; частоту й тяжкість виробничого травматизму; структура, причини й рівень виробничообумовлених і професійних захворювань; виробничі показники.

Кількісні значення показників у доробочий період використаються як «фізіологічні проби» щодо показників, які визначаються у процесі праці або по її закінченню. Для аналізу беруться ті зміни функціонального стану, які мають місце наприкінці роботи (за винятком фази «емоційного пориву») або тижня. Ці функціональні зрушення можуть бути як позитивними, так і негативними. Критерієм для оцінки функціонального стану організму є наявність або відсутність ефекту Сєченова при перемиканні після закінчення роботи на інший вид діяльності.

NON MULTA, SED MULTUM

С єченов Іван Михайлович (1829 – 1905 ), творець російської фізіологічної школи, мислитель-матеріаліст, член-кореспондент (1869) і почесний член (1904) Петербурзької АН. У класичній праці "Рефлекси головного мозку" (1866) обґрунтував рефлекторну природу свідомої й несвідомої діяльності. Показав, що в основі психічних явищ лежать фізіологічні процеси, які можуть бути вивчені об'єктивними методами. Відкрив явища центрального гальмування, сумації у нервовій системі, встановив наявність ритмічних біоелектричних процесів у центральній нервовій системі. Заклав основи матеріалістичної психології, фізіології праці, вікової, порівняльної й еволюційної психології. Праці Сєченова дуже вплинули на розвиток природознавства й матеріалістичної філософської думки у Росії.

Прискорене відновлення працездатності стомлених м'язів відбувається в умовах активного відпочинку. Цей ефект є фізіологічним обґрунтуванням переваг активного відпочинку при короткочасних перервах у роботі у порівнянні з пасивним відпочинком. Ефект описаний І. М. Сєченовим увійшов у науку як «феномен Сєченова» і ліг в основу навчання про активний відпочинок, або «сєченовскький відпочинок».

Нормальний функціональний стан організму – це стан організму коли рівень більшості функцій центральної нервової системи, аналізаторів, периферійних систем і органів після роботи вище, ніж до роботи. Результат цей має місце тоді, коли навантаження на організм не перевищуючі фізіологічні можливості людини, а умови праці сприятливі.

Граничний функціональний стан організму – це перехідна форма між нормою і патологією. Основними ознаками його є відсутність позитивного ефекту Сєченова по більшості функціональних проб; виникнення негативної фази ефекту Сєченова, що проявляється в погіршенні деяких функцій, що входять до складу робочого акту, певній напрузі вегетативних функцій, розгальмування побічних рефлексів, що приводить до неточних, зайвих рухів і зниження якості роботи.

Патологічний функціональний стан організму характеризується функціональною недостатністю деяких важливих вегетативних підсистем і органів (кровообігу, дихання) у практично здорових людей. Типовою ознакою також є виникнення парадоксальних і ультрапарадоксальних реакцій, тобто має місце перекручений ефект Сєченова. Суть його в тім, що позитивні сигнали людиною не сприймаються, а негативні, навпаки, викликають дії, на практиці приводять до помилок, аварій, травматизму.