2.4. Визначення приросту продуктивності праці за рахунок підвищення працездатності

У зв’язку з тим, що виробничі фактори впливають на працівника комплексно, важко знайти кількісні залежності між умовами праці, працездатністю і продуктивністю праці. Працями НДІ показана доцільність для цих цілей інтегрального показника працездатності k_іпп, який характеризує вплив на людину всього комплексу охорони праці. Залежність цього показника від окремих елементів умов праці і їх комплексу встановлено дослідним шляхом. Визначені категорії важкості праці, розробленні «Карта умов праці на робочому місці» і таблиці критеріїв.

Можливості приросту продуктивності праці за рахунок підвищення працездатності при поліпшенні умов праці наведені у таблиці 2.

Таблиця 2

Категорія важкості праці	Показник працездатності kіпп, % до початкової величини (до роботи)	Категорія важкості праці	Показник працездатності kіпп, % до початкової величини (до роботи)	Збільшення праце-здатності при переході з одної групи умов праці в іншу, %	Можливий приріст продуктивності праці за рахунок збільшення працездатності, %
До поліпшення умов праці		Після поліпшення умов праці
II III IV V VI	65,9 47,6 35,3 28,0 24,5	II III IV V VI	89,1 65,9 47,6 35,3 28,0	35,2 38,4 34,8 26,0 14,3	77,04 7,68 6,96 5,21 2,85

Для розрахунку приросту продуктивністю праці потрібно встановити, які з елементів умов праці змінюються у результаті виконання заходів із поліпшення умов праці. Потім визначити категорії важкості робіт до та після виконання заходів із поліпшення умов праці. При визначені важкості праці після виконання заходів у розрахунок приймають не тільки елементи які змінилися, але і негативні елементи, які не вдалося змінити.

Визначивши категорію важкості до і після виконання заходів, можна по табл.2 оцінити приріст продуктивності праці по цеху, а потім і по виробництву у цілому, знаючи долю продукції, що випускається цехом, у загальному об’ємі продукції підприємства.

У випадку, коли впровадження того або іншого заходу не приводить до зміни категорії важкості робіт, але у той же час дає збільшення працездатності, можна використовувати метод визначення зміни працездатності за кількісною (бальною) оцінкою елементів умов праці.

У цьому випадку інтегральний показник працездатності (в процентах) визначається за формулою:

, (3)

де И_т – інтегральний показник важкості робіт, балл;

15,6 і 0,64 – коефіцієнти регресії.

Або визначається рівень втоми в умовних одиницях:

,

де У – показник втомив умовних (відносних) одиницях;

Можливий приріст продуктивності праці у цьому випадку визначається:

, (4)

де ∆П_т – можливий приріст продуктивності праці %;

і – показних працездатності до та після виконання заходів із поліпшення умов праці;

k – коефіцієнт, який враховує вплив зростання працездатності на продуктивність праці.

Необхідність введення цього коефіцієнта пов’язана з тим, що тільки частина з загальної кількості приросту працездатності може бути використана людиною для збільшення продуктивності праці. Дослідним шляхом встановлено, що коефіцієнт k, коливається від 0,12 до 0,4, у середньому складає 0,2.

Якщо технологічний процес виробництва пов'язаний з певним режимом та регламентацією технологічного режиму, то можливості для підвищення індивідуальної продуктивності праці дуже обмежені. У таких випадках приріст продуктивності праці можна визначити наступним чином:

, (5)

де A₁ і А₂ – сумарні витрати часу (включно з перервами на відпочинок) на технологічний цикл до та після впровадження заходів.