33. Форми конкурентних переваг. Конкурентні переваги структурного характеру.

Конкурентні переваги мають різні форми вияву, які можна подати у вигляді класифікаційної структури:

1. Конкурентні переваги засновані на економічних чинниках.

2. Конкурентні переваги ґрунтуються на нормативно правових актах.

3. Конкурентні переваги структурного характеру.

4. Конкурентні переваги спричинені адміністративними заходами.

5. Конкурентні переваги визначені рівнем розвитку інфраструктури.

6. Конкурентні переваги ґрунтуються на технічній (технологічній) перевазі.

7. Конкурентні переваги визначені географічними чинниками.

8. Конкурентні переваги зумовлені кращою інформованістю.

9. Конкурентні переваги ґрунтуються на демографічних чинниках.

10. Конкурентні переваги протиправного характеру.

Конкурентні переваги структурного характеру визначаються головним чином: високим рівнем інтеграції процесу виробництва й реалізації в компанії, що дозволяє реалізувати переваги усередині корпоративних зв'язків у вигляді трансферних внутрішніх цін, доступу до сукупних інвестиційних, сировинних, виробничих, інноваційних й інформаційних ресурсів, загальної збутової мережі.

Конкурентні переваги, зумовлені гарною інформованістю, базуються на наявності великого банку даних про продавців, покупців, рекламну діяльність, інформації про інфраструктуру ринку.

33. Адміністративні стандарти. Суцільний та вибірковий способи контролю.

Адміністративні стандарти.

Найважливішою складовою частиною контролю як функції управління є контроль виконавської дисципліни персоналу, що наочно розуміється як порівняння наказу з виконанням рішень, що фактично відбулося, завдань і доручень, що містяться в документальній інформації.

Контроль виконання здійснюють керівники підприємств і організацій, структурних підрозділів, а також уповноважені ними особи (помічники, референти, куратори, секретарі, техніки по обліку і ін.). Керівники всіх рівнів несуть персональну відповідальність за адекватне і своєчасне ухвалення рішень, відбитих в документальній інформації (в межах своєї компетенції).

По охопленню перевіряємих об'єктів виділяють суцільний і вибірковий контроль.

Суцільний контроль означає перевірку об’єктів (господарських операцій) в суцільному порядку і відзначається високою трудомісткістю, у зв'язку з чим використовується в окремих ланках фінансово-господарської діяльності.

Суцільний контроль є повним (тотальним) контролем, що охоплює кожну роботу, кожну одиницю виробленої продукції (послуг).

Вибірковий контроль обмежується перевіркою окремого кола перевіряємих об'єктів (господарських операцій) по існуючим методам їх вибору, на підставі яких формуються висновки.

Вибірковий контроль здійснюється за якістю робіт, товарів та послуг шляхом вибірок і проб із загального обсягу. Управлінці часто побоюються замінювати суцільний контроль вибірковим, забуваючи про принцип Паретто 20:80, який можна сформулювати приблизно так: для того щоб управляти організацією, достатньо проконтролювати 20% контрольованих об'єктів, оскільки вони дають 80% результатів діяльності організації.

33. Призначення та особливості побудови матриці SWOT.

Призначення побудови матриці SWOT — SWOT  аналіз дозволяє провести детальне вивчення зовнішнього й внутрішнього середовища. Результатом раціонального SWOT — аналізу, спрямованого на формування узагальненого інформаційного потенціалу, повинні з'явитися ефективні рішення, що стосуються відповідної реакції (впливу) суб'єкта (слабкої, середньої й сильної) відповідно до сигналу (слабким, середньому або сильним) зовнішнього середовища.

Відмінна риса розглянутого підходу до проведення SWOT — аналізу на підприємстві полягає в наступному:

1. Його побудова базується на методології системно-цільового підходу, де основна увага акцентується на вимірі параметрів зовнішнього й внутрішнього середовища в просторі, у часі й з урахуванням інформаційного потенціалу

2. Проведено структуризацію факторів зовнішнього й внутрішнього середовища, що є універсальною для будь-якого підприємства.

3. Здійснюючи синтез факторів зовнішнього й внутрішнього середовища, що далі в перспективі відображається у систему рішень.

Головні особливості :

1) суб’єктивний характер добору факторів, що становлять силь­ні/слабкі сторони підприємства, за ступенем їхньої важливості, а також специфіку сприймання менеджерами впливу факторів зовнішнього середовища;

2) імовірність та ризик віднесення факторів до тієї чи іншої групи (минулі переваги можуть у майбутньому стати недоліками, і навпаки);

3) необхідність постійного складання та перегляду стратегічного балансу, оскільки середовище, швидко змінюючись, потребує постійної уваги до себе.