Психолого – педагогічний семінар

Одним із важливих напрямків розвитку сільської школи є психологізація освітнього процесу. Це зумовлено в першу чергу тим, що в останні роки збільшились обсяги шкільного навантаження, сільські учні займаються постійно фізичною працею, допомагаючи дома по господарству. Все це супроводжується інтелектуальним та фізичним перевантаженнями, які впливають на стан психічного здоров’я дітей.

Вирішити вищесказані проблеми допоможе підвищення психологічної культури вчителя. В.О.Сухомлинський писав «Психологізація повинна стати компасом в практичній діяльності кожного вчителя, кожного колективу».

З метою підвищення психологічної компетентності вчителів радимо відновити діяльність психолого-педагогічних семінарів.

Психолого-педагогічний семінар – одна з основних форм методичної роботи, яка полягає в ознайомленні з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового досвіду та обговоренні слухачами повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних ними за результатами досліджень самостійно під керівництвом спеціалістів в даній галузі.

Забезпечити результативну ефективну роботу психолого-педагогічного семінару можливо за умови призначення його керівником компетентного вчителя – доброго організатора методичної роботи, створення при проведенні семінару обстановки творчості, невимушеності, неформальних відносин, взаємоповаги.

Особливістю проведення занять психолого-педагогічного семінару є взаємозв’язок теорії і практики питань, які виносяться на обговорення, налагодження співпраці з районною психологічною службою, центром практичної психології та соціальної роботи КОІППО, іншими науковими установами, вищими навчальними закладами, яких створені кафедри.

Оптимальна кількість проведення семінарів - 4 рази на рік.

На засіданнях психолого-педагогічних семінарів радимо опрацювати такі актуальні питання психологізації навчально-виховного процесу в сільській малокомплектній школі:

• Психолого-педагогічні аспекти створення іміджу сучасної малокомплектної школи.

• Психологія спілкування учитель-учень.

• Педагогіка співпраці.

• Психологічний супровід інноваційної діяльності сільського вчителя.

• Теоретичні та психологічні основи розвивального навчання. Психолого-педагогічні умови реалізації проектної технології в малокомплектній школі.

• Психолого-педагогічні умови інтелектуального, соціального, духовного розвитку учнів.

• Організація роботи з «важкими учнями».

• Шляхи створення соціально-економічних умов особистісного саморозвитку учня.

• Соціально-педагогічні аспекти творчості.

• Психологічне забезпечення розвитку творчих здібностей учнів.

• Формування передумов успішної соціалізації шкільної молоді в сучасних умовах.

• Креативність як складник творчого потенціалу вчителя.

Творча група

Творча група – невеликий колектив педагогів, які поглиблено працюють над певною педагогічною проблемою, технологією, ППД і забезпечують творче їх застосування.

Діяльність творчих груп носить випереджаючий, пошуковий, дослідницький характер. Членами творчих груп є як досвідчені. так і молоді вчителі, як одного профілю, так і різних. Головне, щоб їх об’єднувала науково-методична проблема, яку вони досліджують.

Тривалість роботи творчої групи залежить від складності розв’язання науково-методичної проблеми, над якою вона працює.

Виділяють два види творчих груп:

• творчі групи, що працюють над впровадженням результатів наукових досліджень з певної науково-методичної проблеми;

• творчі групи, що працюють над впровадженням відомого ППД.

Основні напрями, діяльності творчих груп слідуючі:

1. Науково-дослідна робота

   • поглиблене вивчення актуальної науково-педагогічної проблеми;

   • створення теоретичного банка даних із проблеми, яка вивчається;

   • трансформування науково-педагогічної проблеми, яка вивчається, через розробку нових моделей організації освітнього процесу, проектів, рекомендацій з даної проблеми;

   • проведення педагогічних досліджень і формування аналітичних висновків про інноваційні напрямки діяльності розвитку виховного процесу.

2. Конструювання окремих форм організації навчально-виховного процесу:

   • методичних розробок уроків, планів-конспектів в класі-комплекті, класі з малою наповнюваністю учнів;

   • структури типів уроків у класах з малою чисельністю учнів та у класах-комплектах:

   • однопредметні (об’єднуються однакові предмети);

   • однотемні (різні предмети, які мають теми, близькі за змістом).

     • розробка сценаріїв позакласних заходів, предметних тижнів;

     • розробка програми з окремих напрямків роботи вчителя-предметника та класного керівника;

     • розробка дидактичного матеріалу.

3. Розробка загальношкільних програмз окремих напрямків реалізації науково-методичної проблеми навчального закладу (програма підготовки вчителя до інноваційної діяльності, програма вивчення, моделювання, впровадження інноваційних технологій, ППД).

4. Вивчення, моделювання, узагальнення, впровадження ППД членів творчої групи.

5. Вирощування перспективного педагогічного досвіду. Створення банка даних щодо впровадження інноваційних технологій, ППД, напрацювань творчої групи в практику роботи навчальних закладів.

Предметом поглибленого вивчення є такі проблеми:

• Формування інформаційної культури вчителя сільської школи.

• Організація і зміст інноваційної діяльності з метою активізації процесу особистісного самовизначення вчителя і учня.

• Intel. Навчання для майбутнього.

• Методи і прийоми розвитку інтелектуально-пізнавальних творчих здібностей учнів.

• Удосконалення уроку як засіб розвитку творчої особистості вчителя та учнів.

• Конструювання уроків з використанням комп’ютерних технологій.

• Розвиток творчої ініціативи вчителів та учнів на основі інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу.

Сільська молокомплектна школа потребує впровадження інноваційних технологій, науково-методичного супроводу для вирішення проблем індивідуалізації та диференціації навчання, організації навчання та виховання в класах-комплектах, організації навчання за індивідуальним планом, створення навчально-методичних комплексів, які відповідали б умовам освітнього середовища.

З метою ефективного та результативного впровадження інноваційних технологій, на нашу думку, слід спрямувати діяльність творчих груп на поглиблене вивчення найбільш значущих наукових ідей, покладених в основу педагогічних інновацій, які застосовуються в ЗНЗ:

• адаптоване навчання;

• особистісно-орієнтоване навчання;

• розвивальне навчання;

• гуманістичне навчання;

• інтегроване навчання;

• комп’ютеризоване навчання;

• розвиток фізичної культури;

• рання соціалізація учнів;

• розвиток внутрішніх резервів учнів та інші.

Сучасна наука пропонує цілісну організаційно-технологічну систему навчально-виховного процесу в сільській школі. Складниками її є:

• навчання за різнорівневими програмами;

• навчання за індивідуальним планом з урахуванням необхідності різного типу вивчення матеріалу;

• структурування предметних курсів за принципом укрупнення дидактичних одиниць;

• формування у школярів здатності керувати механізмами саморегуляції при виконанні завдань;

• подача навчального матеріалу з урахуванням життєвого досвіду сільських дітей, активізація їх власного пізнавального досвіду тощо[26].

З метою їх ефективного запровадження радимо сконцентрувати діяльність творчих груп на оволодінні вищезазначених підходів.

Творчі групи здійснюють свою діяльність відповідно до розробленого плану роботи, який складається у довільній формі. Проте як показують результати дослідження вони потребують доопрацювання.

З метою їх удосконалення подаємо орієнтовну структуру плану:

• вступ (актуальність теми, мета, завдання творчої групи, алгоритм роботи із визначеними термінами);

• склад творчої групи (прізвище, ім’я, по батькові, посада, педстаж, індивідуальна проблема, громадське доручення, термін його виконання);

• тематика засідань планується відповідно до технології діяльності творчої групи, яка може визначатися такими етапами:

І етап. Вивчення науково-педагогічної літератури з проблеми, яка досліджується (теоретичний аспект та досвід освоєння наявного досвіду), консультації з науковцями, досягнення високої компетентності в суті даної проблеми.

ІІ етап. Розробка моделей, схем, рекомендацій, порад щодо практичного застосування досягнень науки, конкретизація практичних рекомендацій, розроблених ученими, стосовно специфіки організації виховного процесу.

ІІІ етап. Апробація рекомендацій, розроблених на основі теоретичних положень, коригування їх у процесі практичного застосування, створення власного досвіду із даної проблеми та його опис як на паперових, так і електронних носіях.

ІV етап. Поширення створеного досвіду, його популяризація (виступи з лекціями, повідомленнями на семінарах, конференціях, педагогічних читаннях, пропаганда в пресі, презентація електронного варіанта досвіду та його демонстрування на практиці тощо.

При плануванні тематики засідань радимо передбачити роботу між засіданнями.