1.2. Розміщення полів сівозмін

Безпосереднє вирішення питань упорядкування території сівозмін доцiльно починати з визначення кiлькостi полів, якi можна розмістити на кожній окремiй ділянці ріллі масиву сiвозмiни з урахуванням того, що частина площі цього масиву буде зайнята польовими шляхами і лісосмугами. При цьому слiд керуватися валовим середнім розміром поля сівозміни (з урахуванням площ лісосмуг, шляхiв та iнших вкраплених контурiв), який орієнтовно визначений раніше при організації сiвозмiн. Однак вирішуючи це питання, не слід допускати надмірного подрiбнення полів за рахунок невеликих за площею прирізок і відрізок з метою забезпечення абсолютної рівновеликості полів.Часто деяке відхилення чистої площi конкретного поля від середнього його розміру цілком виправдане і навіть доцільне, про що більш детальнiше сказано нижче.

Потім з урахуванням рельєфу, напряму шкідливих вітрів, існуючих елементів ситуації, змін у положенні яких проектом не передбачається, а також інших факторів, що впливають на характер проектних рішень, намічається загальна схема розміщення полів, найвигідніша з екологічної й економічної точок зору. На основі такої схеми уточнюється і деталізується розмiщення всіх взаємозалежних елементів з урахуванням вiдповiдних вимог. Уточнення проектних рішень полягає в їх послідовному кращенні й остаточному визначенні положення меж взаємозалежних елементів проекту. При деталізації проектних рішень установлюють найбільш доцільнi в даних умовах технiчнi показники всіх елементів проекту (ширина лісосмуг i доріг, їх площi; нумерацiя, попередні i чистi площі полів та робочих ділянок тощо).

При розміщенні полів сівозмін слiд дотримуватися виконання вимог щодо екологічної й економічної доцільності, форми, компактності, розмiрiв і співвідношення сторін полiв, їх орієнтування вiдносно напряму шкідливих вітрів, рельєфу, існуючих елементів ситуації, різноякіснiсть грунтiв тощо.

Форма полiв повинна бути зручною для їх механізованого обробiтку, що забезпечується проектуванням їх у формі прямокутникiв або трапецій з суворо паралельними довгими сторонами. Менш бажаною формою полів є паралелограм і косокутна трапеція. Просторові й інші умови конкретного орного масиву можуть обумовити необхідність у проектуванні складних і тому незручних для механізованого обробiтку полiв у формi трикутників, многокутників і складних фігур з криволінійними межами. Однак завжди слiд прагнути до мінімуму таких полів і окремо оброблюваних ділянок в них.

З метою дотримання вимог щодо компактності, поля сівозмін, коли це можливо, проектуються у виглядi однієї ділянки. Якщо ж конкретні умови масиву, де проектуються поля, не дозволяють запроектувати їх у виглядi однієї ділянки, у цьому випадку окремі ділянки поля необхідно розмiщувати суміжно, по відношенню один до одного на мінімальній відстані, що буде забезпечувати бiльшу компактність поля.

Розмiри і співвідношення сторін полів, що визначають довжини гонів машинно-тракторных агрегатів при роботі їх на полях сівозмін, варто забезпечувати оптимальними або в максимальнiй ступені наближеними до оптимальних. Значення оптимальних довжин сторін, що залежать від природно-сільськогосподарської зони розташування господарства й інших умов, наведенi у відповідних літературних джерелах [ ].

Рівноякісність полів забезпечується проектуванням їх однорідними за ґрунтовим покривом, розташуванням на однакових елементах рельєфу і схилах однієї експозиції.

Якщо поля проектуються у виглядi декількох ділянок, то наведені вище вимоги щодо форми, розмiрiв і співвідношення сторін, рівноякісності за ґрунтовоим покривом відносяться не до поля в цілому, а до кожної його ділянки окремо. У цьому випадку саме ділянка, а не поле в цілому, є конкретним робочим місцем машинно-тракторних агрегатiв.

Вимоги щодо рівновеликості полів обумовленi необхідністю забезпечення щорічної сталості площ посiву сiльськогосподарських культур, рiвномiрного виходу валової продукцiї окремих культур за роками ротацiї сiвозмiни, однакового обсягу польових i транспортних робiт тощо. Однак запроектувати абсолютно рівновеликi за площею поля можливо лише в тому випадку, коли орні землі сівозміни являють собою цілісний масив. При великій розчленованості орних земель балками, ярами, дорогами, лісосмугами тощо запроектувати рівновеликі за площею поля без прирізок або відрізок не завжди можливо. Щоб уникнути дрiбних i незручних за площею дорiзок (відрізок) і забезпечити тим самим кращi просторовi умови полів (робочих дiлянок) у виглядi цілісних і компактних масивів, допускаються деякi обгрунтованi вiдхилення у величинi їх площ.

Відхилення окремих площ полів від середнього розміру поля сiвозмiни можливе в межах до 10 %, а за більш складних умов - до 12-15 %. В розрiзi окремих сiвозмiн цi вiдхилення складають: польовi - 10-15%; спецiальнi - 5; кормовi - 15; грунтозахиснi - 20%.