2. 2. Економічні приклади моделі: “портфельний” підхід в теорії грошей.

Портфельний підхід до вивчення грошей використовує умовний портфель активів суб’єкта, в якому всі активи розмістили в міру зниження їх ліквідності, тобто здатності до обміну. На першому місці в портфелі розміщена готівка, оскільки вона має найвищу–абсолютну ліквідність, і тому ні в кого не виникає сумніву, що це – гроші. На другому місці розміщені вклади до запитання та карткові, які мають хоч і високу ліквідність, проте нижчу, ніж готівка, їх ще теж вважають грошима, проте дещо “нижчого сорту” . На третьому місці розміщені строкові вклади, які мають ще нижчу ліквідність, за що їх називають квазігрошима Ще нижчу ліквідність має наступний актив – облігації, в якому є елементи з достатньою ліквідністю, а є й з украй низькою.

Тому в одних країнах перші з них вважають ще грошима, а другі – ні, а в інших країнах усі облігації вже не вважають грошима. Наприклад, у США короткострокові облігації державної позики ще вважають квазігрошима. В Україні ж усі активи групи “облігації” не вважають грошима. За портфельного підходу визначення грошей охоплює їх призначення як засобу обігу та платежу, так і засобу нагромадження вартості і тому є достатньо повним і більш прийнятним, ніж перші два.

0. 3. Оптимізація розподілу внесків в різні банки, оптимальне страхування, оптимальне управління запасами та інші.

Страхування одночасно є й одним з методів передачі ризиків може здійснюватися за допомогою спеціалізованих посередників (страхові компанії, різні фонди), на основі власних засобів (створення резервних і страхових фондів). Самострахування за рахунок власних або позикових джерел коли суб'єкт господарювання бере на себе відповідальність за настання ризиків є в чистому виді методом зниження ризиків.

Одним з основних способів мінімізації ризику є створення запасів і резервів. Мета – уникнення ризику призупинення діяльності господарюючого суб'єкта внаслідок нестачі матеріальних і інших ресурсів.

До запасів крім предметів та продуктів праці належать запаси виробничих потужностей, обігових коштів, незавершеного виробництва, кваліфікації кадрів тощо.

Матеріальні запаси можна поділити на три види: страховий запас готової продукції на складі; страховий виробничий запас; динамічний страховий запас.

Створення резерву грошових коштів здійснюється з метою покриття випадкових затрат, при цьому виділяють два види резервів:

1. загальний резерв грошових коштів покликаний покривати будь-які зміни в кошторисі спричинені впливом факторів ризику;

2. спеціальний резерв, що складається з надбавок не покриття зростання цін і різних затрат за окремими позиціями.

Створення запасів і резервів на підприємстві є досить дієвим способом захисту від ризику, але і відносно “дорогим”, оскільки вимагає вилучення грошових коштів з господарського обороту.

Висновки

Методи зниження наслідків настання ризиків мають на увазі зменшення розмірів збитку від наслідків настання несприятливих обставин. Методи зниження ризиків спрямовані на виключення ризику, зниження ймовірності його виникнення й мінімізацію збитку. Збереження наслідків ризиків спрямовані або на відмову від компенсації збитку або ліквідація його наслідків за рахунок внутрішніх джерел. Методи збереження дозволяють ігнорувати наслідку ризиків для контрагентів, скористатися самострахуванням (резервні фонди, додаткове фінансування за рахунок власних джерел і т.п.), перекласти наслідку на венчурне й кредитне запозичення, позички, фінансова допомога й т.п. Передача ризиків складається в передачі відповідальності за наслідки від настання ризиків іншим суб'єктам господарювання (страховим компаніям; передачі ризиків споживачам за рахунок договірних застережень, наприклад валютне застереження, форс-мажор і т.п.; одержання фінансових гарантій; хеджування й т.п.).