- •3.Основні принципи клітинної теорії.
- •4. Будова інтерфазного ядра
- •5.Мейоз і мітоз: схожість і відмінності.
- •6.Статеві та соматичні клітини
- •13. Теорія старіння
- •14. Порівняльна характеристика молодої і старої людини.
- •17,Будова та функції кровоносних судин (артерій, вен, капілярів), лімфатична система
- •18.Серцевий цикл та його фази.
- •2. Період вигнання (0,25 с):
- •1. Період напруження (0,08 с):
- •19.Будова серцевого м’яза
- •20.Пульс.
- •21,Лімфатична система, лімфообіг.
- •22.Формені елементи крові
- •23.Будова осьового скелета людини.
- •24.Види сполучення кінцівок.
- •25.Будова верхніх та нижніх кінцівок.
- •26.Будова скелету голови.
- •27.Життєва ємкість легень та її визначення
- •28.Характеристика відділів цнс
- •30.Рефлекс як основа діяльності нс.Будова рефлекторної дугі
- •31.Умовні та безумовні рефлекси.
- •32.Гальмування рефлексів та його біологічне значення.
- •34.Друга сигнальна система.Відмінності її від першої.
- •35.Види і ф-ми памяті.
- •39.Свідомість та її природа.
- •42.Сон та його характеристика.
- •43.Роль їжі в житті людини.
- •45.Будова та функції шлунка.
- •47.Всмоктування поживних речовин у тонкому кишечнику.
- •49.Гігієна і норми харчування.
- •53.Вітаміни та їх значення для організму.
- •57.Характеристика основних груп вітамінів
- •58.Захворювання що повязані з нестачею основних вітамінів та профілактика авітамінозу.
- •59.Будова печінки її функції.
- •61.Слина та ф-ції її у перетравленні їжі.
- •63.Значення статевих залоз жіночих.
- •64. Значення статевих залоз чоловіка
- •67.Дитячий вік
- •68.Юнацький вік
- •72.Будова кортієвого органа та функції.
- •74.Будова та функції шкіри.
- •75.Місце розташування у шкірі нервових рецепторів.ЯЯку роль вони відіграють?
- •77.Основні принципи загартовування .
- •78. Гігієна шкіри і одягу.
- •76.Придатки шкіри та їх ф-ції.
- •86.Головні рушійни сили антропогенезу.
- •87. Морфологічні особливості «людини вмілої».
- •91.Наслідки вживання наркотиків.
- •92.Дія алкоголю на організм.
- •94.Мутації та їх види.
- •95.Критерії здоров’я.
14. Порівняльна характеристика молодої і старої людини.
Старіння людини— як і старіння інших організмів, це біологічний процес поступової деградації частин і систем тіла людини та наслідки цього процесу. Тоді як фізіологія процесу старіння подібна до фізіології старіння інших ссавців, деякі аспекти цього процесу, наприклад, втрата розумових здібностей, мають більше значення для людини. Крім того, великого значення набувають психологічні, соціальні і економічні аспекти. Фізіологічні зміни в організмі людини, викликані старінням, зазвичай супроводжуються психологічними і поведінковими змінами. Власне біологічні аспекти старіння включають не тільки безпосередньо зміни, викликані старінням, але й загального стану здоров'я. Людина у літньому віці характеризується більшою вразливістю до хвороб, багато з яких пов'язані із зниженням ефективності імунної системи у старому віці. Так звані хвороби похилого віку, таким чином, є комбінацією симптомів старіння та хвороб, проти яких організм більше не в силах боротися. Наприклад, молода людина може швидко одужати від пневмонії, тоді як для особи похолого віку вона може стати смертельною.
Робота багатьох органів, таких як серце, нирки, мозок та легені, знижують ефективність своєї роботи. Частина цього зниження є результатів втрати клітин цих органів та зниження можливостей їх відновлення у надзичайних випадках. Крім того, клітини старої людини не завжди виконують ті ж функції. Певні клітинні ферменти також знижують свою ефективність, тобто процес старіння відбувається на всіх рівнях.
Для літніх людей типовою є втрата м'язової маси, що супроводжуються заміною м'язової тканини жировими клітинами. Це призводить до деякої втрати фізичної сили та швидкості реакції. Важливими ефектами цього є зменшена здатність до глибокого дихання, зменшена пропускна здатність травного тракту і нетримкість сечового міхура, особливо серед жінок. Хоча ці зміни стосуються всіх старіючих людей, фізичні вправи здатні до деякої міри стримати швидкість цих змін.
Скелетна система
Із старінням, кістки поступово втрачають кальцій. В результаті вони стають крихкішими і частіше ламаються, навіть при незначних ударах. Лікування переломів також уповільнюється в старості. Проте, сучасні хірургічні методи лікування та протезування у багатьох випадках допомагають зберігати можливість руху літніх людей.
У старості стає поширеним остеопороз, хвороба, що характеризується втратою кальцію і мінералів у кістках. Ця хвороба більш поширена серед літніх жінок, особливо в спинній колонці. Хворобу, проте, можна затримати за рахуїнп збільшення споживання кальцію та введення анаболічних гормонів.
Крім того, у старому віці спостерігається зношування суглобів, що проте-, більше залежить від рівня фізичної активності, ніж від віку. Артрит, дегенеративне запалювання суглобів, — загальна умова старого віку, що приймає дні найзагальніші форми: остеопороз (стирання хряща суглобу) та ревматичний ар і ріп (хвороба сполучної тканини).
Серцево-судинна система
Хвороби серця — найпоширеніша причина смерті у віці понад 65 років. 11 збільшенням віку, серце людини стає значно більш вразливим до хвороб. Навіть у відсутності певної хвороби, серце піддається шкідливим змінам з просуванням віку. Структурні зміни включають поступову втрату м'язових волокон гм інфільтрацію жирової та сполучної тканин. У серці відбувається поступове накопичення нейтрального гранульованого пігменту — ліпофуецину, «пігменту старіння». Ці гранули, складені з білків і ліпідів, вперше з'являються у віці біля 20 років і до віку 80 років займають до 10 відсотків об'єму м'язових волокон.
Також з віком часто виникає артеріосклероз, зниження пропускної здатності артерій, що часто вважається частиною старіння, проте це не обов'язково вірно артеріосклероз може з'явитися навіть у дітей. Взагалі, кровоносні судини стають і віком менш еластичними, їх стінки потовщуються із ростом сполучної тканини Сполучна тканина стає жорсткішою через утворення перехресних зв'язків між молекулами колагену, головного компоненту сполучної тканини. На додаток, часто виникає атеросклероз, відкладення інетрних матеріалів на стінці артерій, що заважає потоку крові.
Дихальна система
З віком зменшуються як життєва місткість легенів, та і їхній повний об'єм. У той же час збільшується пасивний об'єм. Ці зміни є, перш за все, результатом збільшення жорсткості грудної клітини та зменшення об'єму м'язів. Крім того, як і у шкірі, перехресні зв'язки колагену також збільшують жорсткість. На обмін кисню і вуглекислоти між кров'ю і повітрям в легенях також впливає і кровотеча через легені, що також зменшується з віком. Проте, кількість кисню у крові зазвичай залишається достатньою в старості, але збільшення цієї кількості під час фізичних вправ або стресу стає практично неможливим. Вважається, що головним фактором погіршення кисневої передачі в легенях є відсутність належного гуморального регулювання потоку крові.
Поширеною хворобою легенів у віці понад 45 років є емфізема, анормальне розтягування легенів з повітрям. Хоча точні причини хвороби все ще невідомі, вважається, що сильний вплив на її розвиток має паління. Загалом, паління сильно знижує функції легенів, зазвичай ефективність роботи легенів серез курців порівняна із ефективністю роботи легенів некурців віком на 10-15 років старше. Слід відмітити, що серед тих, хто кидає палити, функція легенів відновлюється протягом 1-2 років.
Травна система
Втрата зубів, яка часто спостерігається серед людей похилого віку, скоріше є результатом недбалості, ніж старіння. Зазвичай, результатом пошкодження зубів є шкідлива дія бактерій нормальної флори, які особливо швидко розвиваються у разі споживання очищеного цукру. Проте, через покращення гігієни рота протягом останнього часу, подальші покоління поза сумнівом матимуть кращі зуби у старості.
Хоча із віком зменшується виробництво шлунком соляної кислоти та травних ферментів, ефективність травлення знижується лише незначно. Головні компоненти, такі як цукор, білки, вітаміни і мінерали продовжують ефективно поглинатися, хоча спостерігається невелике погіршення поглинання жирів. Хоча дієтологи рекомендують спеціальні дієти для осіб похилого віку, не існує доказів потрібності більшої кількості вітамінів і мінералів у похилому віці через сповільнену абсорбцію. Дефіцити, проте, можуть розвиватися через шкідливі звички, наприклад, надмірне споживання вуглеводів, в результаті може не вистачати білків, кальцію, заліза і тіаміну (вітамін В!).
Головна зміна, що відбувається з віком у покривній системі людини, тобі" шкірі— поступова втрата еластичності, що приводить до виникнення зморшок і пігментації. На швидкість цих процесів впливають такі фактори, як дія погодим' умов та фамільні риси. За еластичність шкіри відповідають волокна еластину І колагену. Еластин поступово втрачається з віком, в колаген формує велику кількість перехресних зв'язків, що і привидить до втрати еластичності.
З багатьох спроб затримати виникнення зморшок слід відмітити, що маса* обличчя не показав помітного ефекту під час досліджень. Проте креми, що містим, естроген, хоча і викликають деякі побічні ефекти, стимулюють регенерацію шкіри і покращують її еластичні властивості.
Нервова система
Структурні зміни мозку в результаті старіння незначні. Із віком втрачається певна кількість нейронів, ця втрата досягає ЗО % у 90-річному віці. Проте, число нейронів залишається достатнім, щоб не впливати на поведінку значно. Через те, що фізіологічна основа пам'яті все ще невідома, неможливо передбачити, чи втрат пам'яті є результатом втрати нейронів. Проте, нейрони надзвичайно чутливі до кисневого дефіциту, через це втрата активності нейронів є у значній мірі результатом зменшення кровопостачання. У випадку хвороби, наприклад, артеріосклерозу, кровоток зменшується значніше, що приводить до сильніших змін. При старінні більш ймовірними стають патологічні ситуації, такі як хвороба Лльцгеймера, хвороба Паркінсона, інсульт.
Недавні дослідження також показали, що простий опис мозкової функції в термінах зменшення ефективності не зовсім відповідає реальній ситуації. У деяких випадках літні люди використовують не ті самі стратегії, що молодші. Наприклад, літні люди частіше використовують обидві півкулі для того, щоб запам'ятати певну річ, аніж молодші. Крім того, старі люди частіше піддаються ефекту позитивності, запам'ятовуючи тільки позитивну інформацію, що є результатом більшого впливу емоцій на регулювання мозкової діяльності.
Сенсорна система
Поведінка людини надзвичайно залежить від постачання інформації від сенсорних органів: очей, вух, нервових закінчень в шкірі, м'язах і внутрішніх органах. Проте, немає прямого співвідношення між чутливістю рецепторів і адекватністю поведінки, тому що звичайний рівень стимулювання значно більший, ніж необхідний. Крім того, індивідуум пристосовується до поступового погіршення сенсорної системи, використовуючи доступну інформацію. Більш того, сучасні технології у значній мірі компенсують це погіршення.
Прикладами погіршення сенсорної системи є деяке зниження гостроти зору (що вимагає вищого рівня освітленості), розвиток далекозорості через розслаблення м'язів кришталика, загальне зниження здібностей до акомодації через збільшення жорсткості лінзи, поступове зменшення прозорості через денатурацію білків прозорої частини ока. Зміни слуху характеризуються зниженням здатності відчувати високі частоти, проте, зазвичай це не зашкоджує нормальному розумінні мови та повсякденних звуків. Органи смаку характеризуються втратою чутливості через відмирання смакових бруньок. Цей процес значно прискорюється через тривале споживання деяких продуктів, паління та вплив деяких хімічних речовин, характерних для шкідливих виробництв.
Крім того, сенсорна система помітно уповільнює відповідь на зовнішні стимули, та процеси мислення вимагають більше часу.
Частішою причиною втрати чутливості органів відчуття є багато хвороб, ймовірність яких зростає з віком. У віці 65-74 років порівняно із віком 20-44 років, число сліпих зростає від 0,13 % до 2,5 %, число глухих від 0,5 % до 5,4 %. Серед хвороб ока, характерних для похилого віку, слід відмітити глаукому (збільшення тиску рідини ока) і катаракту (паталогічне зменшення прозорості ока).
Ендокринна система
Через важливість гормонів в регулюванні багатьох фізіологічних систем, погіршення ефективності роботи ендокринних залоз внутрішньої секреції традиційно розглядалося як важлива складова частина старіння.
Хоча припускалось, що старіння пов'язане із зниженням виділення іамн
гормонів, як тироксин (гормон щитовидної залози), гормонів надниркової зало і
гормонів гіпофізу, зараз це вважається невірним.
Помічено, проте, деяке зниження у виділенні інсуліну, гормону підшлункові» залози, що приводить до уповільнення видалення цукру з крові, але досі нсмш даних, чи цей ефект є ознакою передціабетного стану, поширеного серед людей похилого віку, чи власне старіння. Найбільш помітне зниження з віком спостерігається у виділенні як чоловічих, так і жіночих статевих гормонні Виділення естрогену (жіночого статевого гормону) різко знижується під ЧІП клімаксу. Виділення андрогенів (чоловічих статевих гормонів) поступово знижується, починаючи з віку в 50 років.
Найбільшою зміною в роботі більшості залоз е, проте, не зниження загальної о рівня секреції гормонів, а неможливість або уповільнене регулювання цього ріння за умовами різких змін у потрібності в цих гормонах. Це має вплив на зниження імунітету людини та обмежує здатність людини до фізичних вправ та інших стресових умов.
Нирки
Ефективність роботи нирок також зменшується з віком, що проявляється у нижчий концентрації непотрібних організму продуктів метаболізму у сечі. І (т зменшення пов'язане із скороченням кровотоку через нирки, зменшенням числи нефронів (секреторних клітин нирок) та зменшенням гуморальної регуляції. Через надмірність кровотоку за нормальних умов, зменшення ефективності роботи нирок не приводить до накопичення шкідливих речовин. Таке накопичення, проте, може бути результатом хвороб нирок.
Регулярні механізми
Більшість регуляторних механізмів (наприклад, регулювання кислотносп крові, рівня цукору та ін.) дають можливість підтримувати гомеостаз в межах норми навіть серед дуже старих людей. Проте, будь-які зміни відбуваються повільніше і часто не досягають достатнього рівня. Напиклад, при збільшенні кислосності, час, потрібний для відновлення нормального рівня, збільшується від6-8 годин в молодості до 18-24 годин в старості. Так саме зменшується швидкість пристосування до рівня цукру та температури, що стають більш ризикованими для літніх людей.
Фізичні вправи — один з прикладів фізіологічного стресу. У невеликих кількостях — це цінний фактор підтримки об'єму м'язів та ефективності серцево- судинної системи. Максимальна навантаження зменшується для літніх людей, в значній мірі через нездатність постачання достатньої кількості кисню, що відбувається через зменшення еластичності судин та максимального серцевого ритму (від 200 до 150 ударів за хвилину). Через це, той же самий рівень фізичних вправ викликає набагато сильніший стрес у літніх людей і може стати шкідливим.
