6. Оцінка грунтово-рослинного покриву

Значення рослинного покриву в якості рекреаційного ресурсу важко переоцінити, оскільки з ним пов'язано оздоровлення ландшафту завдяки іонізаційним та фітонцидним властивостям рослин. Особливо велика роль лісів, так як саме лісові масиви сприяють підвищенню вмісту кисню в повітрі і його іонізації.

На рекреаційну функцію лісу впливає також санітарно-гігієнічна обстановка, яка в значній мірі визначає фітонцидні властивості рослин.

Фітонциди - леткі речовини, що виділяються деревами, які стерилізують вплив на певні мікроорганізми. Так, фітонциди, що виділяються піхтою, вбивають кашлюкову ластівку, збудників дизентерії та черевного тифу, соснові фітонциди згубні для палички Коха (збудника туберкульозу) і кишкової палички, береза ​​і тополя вражають мікроб золотистого стафілокока.

Ліси збагачують повітря киснем і поглинають СО2, недарма їх називають «легкими міст». Крім того, вони очищають повітря від різних видів забруднень, в тому числі і шумового, оскільки шум руйнівно діє на нервову систему людини, тому так важливо, щоб уздовж автомагістралей і навколо різних рекреаційних об'єктів знаходився зелений пояс.

Ліси сприятливо впливають також на радіаційний (сонячна радіація) і термічний фон. У літній період вони сприяють зниженню тепловідчуття людини в особливо дискомфортні дні приблизно від 1 до 5 ° С в залежності від площі лісового масиву (при площі 1 га - на 1 ° С, при площі 15 -20 га - на 5 ° С).

Для характеристики та оцінки рослинного покриву використовують документальні матеріали лісництв. Приблизно один раз в 10 років всі лісові угіддя країни піддають таксаційних оцінці. Для цього складають карти і журнали таксаційних характеристик. Нижче наведено приклад складання такої карти.

1. Номер кварталу.

2. Номер виділу.

3. Займана площа.

4. Перелік основних деревних порід і їх процентний склад в покриві.

5. Вік деревостану (років).

6. Висота древостою (м).

7. Бонітет-умовний показник якісної оцінки лісу і його продуктивності. Виділяють п'ять класів бонітету. До 1-го класу відносять найпродуктивніші насадження з найбільшим середнім приростом і максимальними запасами деревини. Найменшу продуктивність мають лісові насадження, які відносять до 5-го класу бонітету. Рекреаційна оцінка лісових угідь збігається з виробничою. Сприятливими вважають рекреаційні ліси, які відносяться до 1-го і 2-го класів бонітету, ліси 3-го і 4-го класів - відносно сприятливі, 5-го класу - несприятливі

8. Підріст - показник, що характеризує здатність лісу до самовідтворення (молоді дерева) із зазначенням його віку і висоти.

9. Підлісок - показник густоти деревних порід «другого ярусу» (горобина, черемха, калина, жостір, ліщина) та чагарників (малина, шипшина, жимолость, ялівець та ін;. В підлісках збираються в основному цінні лікарські рослини і ягідники, в ньому також можуть знаходитися нерозвинені деревні породи, наприклад клен, липа в ялиновому лісі); підлісок може бути густим, середнім або рідкісним, що визначає прохідність, провітрюємість і проглядність лісу, якщо підлісок дуже загущений, необхідно вживати заходів щодо його розчищення.

10. Тип лісу; дана характеристика відноситься і до підстилаючого трав'яного покриву (папоротевий, чорничний, дібровно-різнотравні).

11. Санітарно-гігієнічна оцінка лісу, які виставляють у балах в інтервалі від 1 до 3:

• несприятлива (1) - поганий стан лісу, що вимагає дорогої реконструкції ділянки;

• відносно сприятлива (2) - стан, що вимагає нескладних заходів для приведення ділянки в порядок;

• сприятлива (3) - ділянка може використовуватися як місця відпочинку і не вимагає додаткових заходів.

12. Естетична оцінка (в балах):

• ліси на сухих і свіжих грунтах з великою розвиненою кроною, здоровим і красивим підліском, середньої густоти підростом, не захаращені (1);

• насадження з середнім розвитком крони, з наявністю в складі вільхи сірої та осики і густого підросту і підліска в пригніченому стані, захаращені, з сухостоєм 5 м3 на 1 га (2);

• насадження на сирих і вологих грунтах із слабким тритієм крон, з наявністю у складі вільхи сірої та осики і густого підліска в пригніченому стані, захаращені з сухостоєм більше 5 м3 на 1 га (3).

У таксаційних описах позначають відкриті ділянки - зайняті луками, болотами, а також лісовими просіками, річками і струмками, із зазначенням площі кожного з них.

Луги - це простори, зайняті багаторічною трав'янистою рослинністю. Вони зустрічаються в різних географічних зонах як на рівнинах, так і в горах і по місцю розташування діляться на заплавні (на заливаються річкових терасах) і материкові (поза річкових долин), які в свою чергу підрозділяють на суходільні (на схилах) і низинні (займають відкриті низини, але не біля річки).

У таксаційних описах повинен бути вказаний основний травяний склад лугів.

Болота - це надмірно зволожені ділянки, покриті шаром торфу завтовшки не менше 20 см в осушеному стані і не менше 30 см - в неосушеному.

Заболочені землі - надмірно зволожені ділянки, покриті шаром торфу завтовшки менше вказаних вище значень. Болота поширені в районах з надлишковим зволоженням - зони тундри, тайги і змішаного лісу, а в районах з недостатнім зволоженням (степу, лісостепу), вони зустрічаються тільки місцями по долинах річок.

Залежно від способу харчування і характеру рослинності розрізняють три типи боліт:

• верхові (сфагнові), розташовані на вододілах, живлення в основному атмосферними опадами (волога «зверху») і утворюються в прогинах рельєфу. У них, як правило, найбільші запаси торфу. На сфагнових болотах ростут ягоди (морошка, журавлина), а також цінні рослини (Росянка, багно, Кассандра), тому їх доцільно використовувати в рекреаційних цілях для збору ягід і лікарських рослин. Сфагнові болота найбільш енергійно заростають мохом в центрі, тому верхові болота мають опуклу форму. Перепад між центром і периферією може досягати 10 м. Найбільшу небезпеку становить периферія сфагнових боліт, а не їх центр;

• низинні - це болота грунтового живлення (волога в них поступає знизу). Вони мають пласку поверхню, рослинність на них представлена ​​осокою, очеретом, очеретом, зеленими гіпнові мохами і різного типу болотним різнотрав'ям. Їх можна зустріти навіть на півдні. Різновидом низинних боліт є невеликі «висячі» болота, які утворюються на крутих, зазвичай зсувних, схилах в місцях виходу грунтових вод;

• перехідні - тип боліт, підживлення яких відбувається і тим і іншим способом.

Болота для рекреації несприятливі, а тому заболочені ділянки зазвичай виключають із зон, придатних для рекреаційного освоєння, за винятком тих випадків, коли вони займають обмежені ділянки (1 - 2 га) і розташовані серед лісового масиву. Такі болота не погіршують мікрокліматичні характеристики місцевості, не утруднюють прохідність (їх можна обійти), а урізноманітнюють місцевий пейзаж.

Великі болотні масиви, багаті ягідниками, придатні в обмеженій мірі для збору грибів і ягід, а також для полювання.

Звичайно, і серед в цілому несприятливою території можуть траплятися окремі придатні для рекреації ділянки. Для збереження природних ландшафтів необхідно дотримуватись норм рекреаційного навантаження на природні комплекси, що визначаються на основі біологічного і психологічного критеріїв.

Біологічний критерій - це число осіб на 1 га, яке може витримати даний природний комплекс без втрати біологічних властивостей. Його визначають залежно від ступеня стійкості біогеоценозів до рекреаційних навантажень: витоптування, ущільнення грунту, пошкодження коренів.

Психологічний критерій є сукупність факторів, установ підтримують психологічний комфорт, необхідний людині під час відпочинку. В середньому цей показник знаходиться в межах 0,5 -1,0 чол. / га.