94. Строк повноважень Президента України.

Відповідно до частини першої статті 103 Конституції України Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Встановлений у даному конституційному положенні п’ятирічний термін повноважень глави держави респондується з частиною п’ятою цієї ж статті Основного Закону держави, згідно з якою чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п'ятого року повноважень Президента України.

Отже, стаття 103 Конституції України однозначно визначає, що строк повноважень Президента України становить п’ять років, а обов’язковою умовою для проведення чергових виборів глави держави є саме закінчення цього строку. При цьому, Основний Закон України не робить виключень із цього правила для випадку, коли главу держави обрано позачергових виборах, на яких Президент України отримує мандат народної довіри так само строком на п’ять років.

В той же час, Законом України від 1 лютого 2011 року № 2952-VI Розділ XV «Перехідні положення» Конституції України було доповнено пунктом 16, згідно з яким чергові вибори Президента України після відновлення положень Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року за Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року

№ 20-рп/2010 у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України проводяться в останню неділю березня 2015 року.

Таким чином, з формально-юридичної точки зору наразі існує колізія між положеннями статті 103 Конституції України та пунктом 16 її

Розділу XV «Перехідні положення»: з одного боку Основний Закон держави однозначно визначає п’ятирічний термін повноважень глави держави, з іншого – встановлює дату проведення наступних чергових виборів Президента України на останню неділю березня 2015 року, а, отже, існує думка, що строк повноважень особи, обраної на посаду Президента України на позачергових виборах 25 травня 2014 року, буде становити менше року.

Наразі наведена законодавча колізія може вирішитися шляхом надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення норм Конституції України, оскільки відповідно до статті 147 Основного Закону держави виключно Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції може надавати офіційну інтерпретацію положень Конституції та законів України, яка в подальшому є обов’язковою для застосування всіма суб’єктами відповідних правовідносин.

Тим не менш, в контексті даної статті вважаю доцільним викласти власний юридичний аналіз ситуації, що склалася навколо визначення строків, на які обиратиметься Президент України на позачергових виборах 25 травня 2014 року.

Перш за все необхідно зазначити, що описана вище колізія між положеннями статті 103 Конституції України та пунктом 16 її

Розділу XV «Перехідні положення» виникла внаслідок бездумного та несистемного внесення змін до тексту Основного Закону України, яке мало місце за часів президентства Януковича.

Прийняття Закону України від 1 лютого 2011 року № 2952-VI стало наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222–IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010.

Зазначеним Рішенням Конституційний Суд України перебрав на себе повноваження Верховної Ради України та у непередбачений Основним Законом України спосіб змінив Конституцію України, повернувши ту її редакцію, яка існувала у 1996 році, що не відповідає конституційному принципу розподілу влад (стаття 6 Конституції України). Крім того, саме це Рішення Конституційного Суду України створило умови для узурпації влади Віктором Януковичем, наділивши його значно ширшим колом повноважень ніж при обранні на посаду Президента України. Наведене стало грубим порушенням частини другої статті 5 Конституції України, відповідно до якої носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, а отже тільки народ, обираючи Президента України, наділеного вичерпним переліком конституційних повноважень, визначає той обсяг влади, яким наділяє конкретну особу, обрану на посаду глави держави.

Аналогічну правову оцінку цьому Рішенню Конституційного Суду України було дано в Постанові Верховної Ради України «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» від 24 лютого 2014 року № 775-VII, у якій, серед іншого зазначалося, що Конституційний Суд України при прийнятті згаданого Рішення «порушив засадничий конституційний принцип народовладдя, змінив конституційний лад України, порушив конституційний принцип розподілу влад».

Наведене вище дає всі підстави стверджувати – і на сьогоднішній день в українському суспільстві, мабуть, немає двох різних думок з цього приводу – що Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року

№ 20-рп/2010 було винесено всупереч вимогам Конституції України, а тому є нелегітимним та таким, що не породжує жодних правових наслідків, зокрема не відновлює дію Конституції України в редакції 1996 року.

В той же час, пункт 16 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, який збережено у чинній на сьогодні редакції Основного Закону держави, визначає дане Рішення Конституційного Суду України та відновлення ним дії Конституції України в редакції 1996 року в якості необхідної підстави та передумови для проведення чергових виборів Президента України в останню неділю березня 2015 року.

Оскільки, як вже було зазначено вище і саме Рішення Конституційного Суду України, і відновлення на його підставі дії Конституції України в редакції 1996 року є з юридичної точки зору нікчемними, вони очевидно не можуть слугувати підставою для призначення дати наступних чергових виборів Президента України. Отже, положення пункту 16 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України щодо проведення даних виборів в останню неділю березня 2015 року не можуть бути застосовані на практиці.

Враховуючи наведене, з огляду на положення статті 103 Основного Закону України щодо п’ятирічного строку повноважень Президента України є всі підстави стверджувати, що наступні чергові вибори глави держави мають відбутися в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України, обраного на позачергових виборах 25 травня 2014 року.

Таке розуміння згаданих положень Конституції України цілком узгоджується із визначеними у міжнародних нормативно-правових актах принципами виборчого права, в тому числі принципом періодичності проведення виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Така періодичність повинна бути розумною, маючи на меті забезпечення оптимальності, наступності та стабільності у формуванні представницьких органів. Застосування принципу періодичності проведення виборів згідно з міжнародними актами є важливою складовою їх демократичності. Зокрема, у статті 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року вказано, що кожен громадянин повинен мати можливість голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах.

Обрання Президента України на позачергових виборах 25 травня 2014 року менше ніж на один рік не відповідатиме принципу періодичності обрання глави держави на один і той самий п’ятирічний строк, визначений в статті 103 Конституції України. Крім того, таке штучне та безпідставне скорочення строку повноважень глави держави фактично потягне за собою порушення визначених Основним Законом України виборчих прав як особи, яка виграє президентські перегони, так і виборців, які проголосували на відповідних виборах, адже наслідки народного волевиявлення та представницький мандат, вручений Президенту України на позачергових виборах, матимуть юридичне значення протягом строку, що є значно коротшим у порівнянні з тими п’ятирічними строками, на які обиралися всі попередні Президенти України.

В даному випадку мені видається, що наявні достатньо переконливі аргументи, які свідчать про те, що особа, яка буде обрана на пост Президента України 25 травня 2014 року буде здійснювати повноваження Президента України протягом конституційно визначеного строку – 5 років.