1. Формування позитив­ного ставлення дитини до себе;

2. Виховання пова­ги до інших людей;

3) Розвиток творчого підходу до діяльності,

1. Без виховання позитивного ставлення дитини до себе неможлива реалізація її творчого потенціалу. Щоб сформувати, у неї почуття самостійності й самоповаги, зберегти бажання ставити перед собою складні завдан­ня, слід високо оцінювати її наміри й намагатися, щоб вона не дуже помічала свої практичні невдачі. Коли їй іще важко втілити задумане, дорослому варто долучи­тися до цього й допомогти.

2. Розумово активна дитина, зазвичай, хоче бути пер­шою, головною, і це часто-густо провокує міжособистісні конфлікти. Щоб запобігти можливим сваркам та обра­зам, доцільно вже з трьох років привчати її спостерігати за діями інших дітей і висловлюватися з приводу цього доброзичливо, не в наказовій формі.

І мовні, і пізнавальні можливості обдарованої дитини вже в молодшому дошкільному віці дають їй змогу до­тримуватися певних комунікативних норм, уникати спа­лахів роздратування. Схвалювані дорослими кроки у між-особистісному спілкуванні, які спочатку роблять лише дехто з дітей, досить швидко переймає вся група.

3. У процесі розвитку інтелектуальних здібностей дитини провідну роль відіграють її фізичне здоров'я, забезпечення умов для відповідної рухової та пізнаваль­ної активності, а також різноманітність середовища. Ово­лодіваючи моторною координацією, вільним досліджен­ням життєвого простору, малюк пізнає предмети і дії з ними. Отже, слід якомога раніше намагатися стимулю­вати, а не обмежувати його пізнавальну активність, за­охочувати маніпулювати з різними матеріалами, обов'яз­ково нагадуючи правила безпеки під час користування ними. Варто також не обминати "обвал" дитячих запитань і спокійно відповідати на них.

А ще, ясна річ, треба пам'ятати, що турбувати­ся про здоров'я дошкільнят означає водночас турбуватися про їхню обдарованість.

Вже в середній групі слід прищеплювати ви­хованцям повагу до потенційних можливостей то­варишів, які дещо відстають, уважне ставлення до індивідуальних відмінностей у темпі діяльності, в інтересах, поведінці.

У старшому дошкільному віці, щоб допомог­ти становленню "Я-концепції" творчо обдарованої дитини, треба забезпечити їй змогу спілкуватися хоча б із одним-двома рівно обдарованими одно­літками, з якими вона почувалася б вільно, вступа­ла у взаємини змагання та співтворчості.

Обдаровані діти, як і всі інші, мають твердо зна­ти виважені межі поведінки. Вони дають дитині по­чуття захищеності, знижують емоційну напругу, за­побігають агресивним проявам.

Показники обдарованості дитини

♦ Здібності до спілкування з раннього віку. Така ди­тина вже у 10 місяців здатна привернути й утримувати увагу до себе; в 1 рік — цілком уміє отримувати від до­рослого необхідне за допомогою усмішки, а не крику.

♦ Жвавість розуму, яка проявляється по-різному, — особливо в тому, що така дитина багато і з задоволен­ням розмовляє. До чотирьох років вона, зазвичай, уже читає і, так би мовити, "всмоктує" всі слова, які потрап­ляють їй на очі.

♦ Відмінна пам'ять, набагато краща ніж в інших ді­тей. Це помітно вже у віці немовляти і стає очевидним на початку 3-го року життя. Чотирирічна дитина може, наприклад, згадати й детально розповісти про те, як вона разом із батьками ще минулого року їздила на відпочи­нок до моря.

♦ Розвинений дух змагальності. Діти, яким це при­таманне, можна сказати, змагаються самі із собою, роб­лячи спроби зробити щось краще, ніж раніше, або ж змагаються з іншими дітьми. їхнє гасло: "Що б ти не зробив, я зможу зробити це краще".

♦ Високі чутливість та сприймання. Така дитина здат­на дуже швидко сприймати інформацію (дорослий на­віть іще не закінчив фразу, а вона вже зрозуміла, що їй хотіли сказати). Часом дитина добре сприймає інформа­цію водночас із різних джерел (чує кожне слово з роз­мови мами й тата, а також чітко сприймає зміст теле- чи радіопередачі). Висока чутливість дає їй змогу сприйма­ти ширший спектр інформацій та ідей, який до менш здібних дітей може не дійти.

• Самостійність. Здібні та обдаровані діти часто впев­нені в тому, що чинять і роблять. Вони комфортно почу­ваються наодинці й пишаються своїми досягненнями.