9 Спуско-підіймальні операції, нарощування бурильної колони. Призначення допоміжного устаткування і інструментів. Послідовність дій при виконанні цих операцій

Спуско-підіймальні операції є невід’ємною частиною процесу буріння. Їх ви-конують з метою заміни долота, шаблонування свердловини, зміни або заміни елементів КНБК та інших робіт. Нарощування виконують під час процесу буріння у випадку, коли було пробурено на довжину ведучої труби і необхідно далі поглиблювати вибій свердловини.

Під час цих операцій використовують наступні інструменти та засоби механізації:

1. пневматичні клини ротора (ПКР) та клини – використовуються з метою закріплення бурильної колони в роторі (розвантаження на ротор) у випадку, коли талева система не з’єднана з бурильною колоною;

2. елеватор – застосовується з метою з’єднання талевої системи з бурильною колоною, за допомогою нього бурильну колону або піднімають із свердловини, або опускають в неї;

3. автоматичний ключ буровика (АКБ) – використовується для скручування бурильних та обважених труб, керується зі спеціального пульта за допомогою пневматики;

4. гідравлічний ключ (TSK) – використовується для згвинчування і розгвинчування труб;

5. універсальний машинний ключ (УМК) – використовується в парі з TSK для затягування різьб бурильних труб (при спуску або нарощуванні) або для розкручування труб (при підйомі);

6. допоміжна лебідка – призначена для підйому, утримання і переміщення важкостей на буровій.

Послідовність дій бурової бригади при СПО. При підйомі бурильної колони на поверхню спочатку необхідно зупинити обертання стола ротора і циркуляцію промивальної рідини. Далі бурильник підіймає колону таким чином, щоб бурильна труба, яка кріпиться під ведучою трубою, вийшла над столом ротора на 1 – 1,2 м. Далі бурильник активує ПКР і помбури в нього вставляють клини, потім бурильник розвантажує колону на клини. Якщо колона надійно «сіла», помбури «заряджають» TSK і УМК щоб розкріпити різьбове з’єднання ( ключі встановлюються на висадженій ділянці труб). Коли ведуча труба від’єдналась від бурильних труб, її направляють в шурф. Далі від вертлюга з «квадратом» відділяють гакоблок і розстопоряють гак, на сережках кріплять елеватор. Оскільки при бурінні використовувались труби діаметрами 127 і 140 мм, то потрібно підбирати і відповідний елеватор. Потім елеватор одягають на кінець бурильної колони, що виступає над ротором, під муфтою, бурильник підіймає ПКР і проводить підйом колони на довжину свічки (при використанні труб довжиною 12 м свічка складається з трьох бурильних труб, при використанні труб довжиною 9 м – чотирьох), але таким чином, щоб наступна свіча вийшла над ротором на 1 – 1,2 м і знову розвантажують колону на ротор. Далі відгвинчують дану свічу так само, як і ведучу трубу, ставлять її на підсвічник і нумерують. Верховий помбур затягує верхній кінець свічки за палець і звільняє від неї елеватор. Потім процес підйому повторяється знову.

Колону бурильними трубами комплектують таким чином, що труби більшого діаметра знаходяться зверху, тому при переході на підйом труб меншого діамет-ра потрібно замінити клини, елеватор і поміняти губи на машинних ключах.

При підйомі ОБТ, на їх верхній кінець нагвинчують перевідник, щоб свічу можна було захопити за допомогою елеватора, оскільки самі ОБТ не мають зовнішніх висадок чи муфт. Коли підіймається остання свіча ОБТ, яка має ОЦЕ і до якої кріпиться долото, то необхідно з ПКР вийняти клинці і вкладиші, оскільки ці елементи мають більший діаметр ніж труби можуть не пройти крізь отвір в роторі. Коли остання свіча разом з долотом піднята над ротором, то на нього потрібно встановити спеціальне пристосування для закріплення долота; далі його відкручують, а ОБТ ставлять на підсвічник.

Якщо при підйомі свічок неможливо сформувати свічу, то труби спускають на прийомні містки. Дуже важливо при підйомі бурильної колони здійснювати долив бурового розчину у свердловину, якщо цього не робити, то можливі виникнення ускладнень (осипи, обвали стінок свердловини) і навіть аварій ( га-зонафтоводопроявлення). Долив здійснюється з доливної ємності.

Процес спуску труб у свердловину проводять в зворотному порядку. Для згвинчування свічок використовують АКБ. При спуску кожної свічки необхідно змащувати різьбу її верхньої труби.

Послідовність дій бурової бригади при нарощуванні. Так само як і при підйомі бурильної колони, потрібно зупинити обертання ротора, припинити циркуляцію розчину, опустити ведучу трубу в шурф і закріпити елеватор на сережках. Потім з прийомних містків за допомогою допоміжної лебідки затягують, попередньо підготовлену, бурильну трубу. Якщо на різьбах цієї труби відсутні захисні пробки, то їх необхідно почистити щіткою і змастити графітною змазкою. Потім трубу за допомогою АКБ нагвинчують на виступаючий кінець бурильної колони, дотягують різьбове з’єднання машинними ключами, розкріпляють ПКР і опускають колону так, щоб її верхній кінець був на рівні АКБ (1 – 1,2 м над столом ротора). Далі із сережок знімають елеватор, ставлячи його на нерухомий корпус ротора або за допомогою допоміжної лебідки, гаком чіпляють вертлюг і підіймають його разом з ведучою трубою із шурфа. Ніпель ведучої труби промивають, очищають і змащують, після чого ведучу трубу згвинчують з бурильною колоною. Далі з ПКР виймають клинці, відновлюють циркуляцію, допустимо навантажують долото і продовжують процес буріння.