12.4 Схема розміщення елементів циркуляційної системи та її робота

Рисунок 12.1 – Схема розміщення елементів циркуляційної системи

Циркуляція бурового розчину здійснюється наступним чином. Насоси 11 перекачують буровий розчин з прийомних ємкостей 10 в лінію маніфольда 12, звідки він через буровий стояк 5, буровий шланг 4, вертлюг 3, ведучу трубу 2 потрапляю в свердловину 1. Якщо система промивки свердловини пряма, то в свердловині розчин спочатку протікає всередині бурильних труб, потім через долото і далі – в затрубний простір, а якщо система промивки зворотна, то в свердловині спочатку він прокачується через затрубний простір, потім – долото і внутрішній простір бурильних труб. При виході розчину із свердловини, він потрапляє в жолоб, по якому протікає до блоку очистки і приготування, а саме – спочатку очищається від крупніших частин шламу на віброситах 7, з сит потрапляє на очистку від піску і мулу до сита-гідроциклона, потім далі по жоло-бу тече до очистки від газу в дегазатор 9, звідки очищений розчин зливається в прийомні ємкостя10. Далі цикл знову повторюється.

13 Кріплення свердловини

13.1 Конструкція свердловин. Обсадні труби та їх з’єднання. Оснастка обсадної колони та спуск її в свердловину

Під конструкцією свердловини розуміють схему її побудови, що включає в себе сукупність даних про кількість та інтервали спуску обсадних колон, діамет-ри обсадних колон та ствола свердловини під кожну з колон та інтервали цементування.

Перша труба або колона труб, яка служить для попередження розмиву порід, що залягають близько до денної поверхні, розмежування ствола свердловини, яка супроводжується в акваторії водного басейну, від навколишніх вод і для з’єднання устя з очисною системою бурової установки, називається направлен-ням.

Колона труб, що пускається в свердловину після направлення і яка служить для закріплення її стінок в недостатньо стійких породах і перекриття зон ускладнень, а також для ізоляції горизонтів, вміщуючих артезіанські та лікувальні води, називається кондуктором.

Колона труб, що служить не тільки для закріплення стінок свердловини та ізоляції нафтогазоводоносних горизонтів, а також служить і каналом для транспортування з продуктивного пласта рідини або газу чи для закачування в пласт рідини (газу), називається експлуатаційною.

Всі колони труб, що встановлюються між кондуктором і експлуатаційною колоною, називають проміжними. Їх спускають для перекриття порівняно глибо-ко залягаючих нестійких порід, ізоляції продуктивних горизонтів, розміщених набагато вище проектної, ізоляції зон можливих ускладнень і для інших цілей. Проміжних колон може бути одна, дві і більше, а в деяких випадках проміжна колона відсутня.

У більшості випадків верхній кінець колони труб встановлюють на усті свер-дловини і тільки в окремих випадках – на значній глибині від устя. Такі колони називають потайними (хвостовиками).

Та частина колони, яка складена з труб із спеціально просвердленими або профрезерованими отворами, або в якій після спуску в свердловину прострі-люють велику кількість отворів, називається фільтром.

Виходячи з геологічного розрізу, пластових тисків, які очікуються, вимог надійної ізоляції горизонтів з прісними водами і умов буріння для проводки свердловини прийнята така конструкції:

Перевідник з діаметра 146 мм на 168 мм передбачено встановити на глибині 3000 м (по стволу).

Підйом цементу за всіма колонами – на всю їх довжину.

Обсадну колону компонують із стальних суцільнокатаних труб, які з’єд-нуються між собою за допомогою різьби або зварки.

За конструкцією всі труби можна умовно розділити на дві групи. Основну групу складають труби, виготовлені у вигляді пустотілого циліндра круглого поперечного перерізу з постійною по довжині товщиною стінки. До другої групи належать труби, виготовлені у формі циліндра, потовщеного на одному кінці назовні.

Труби з постійною по довжині товщиною стінки з’єднують між собою з допомогою муфт. Труби з потовщеними кінцями з’єднують між собою без муфт. Для цього зовнішню поверхню нормального і внутрішню поверхню потовщеного кінця обробляють на конус і на конічних поверхнях нарізають різьби спеціального профілю з конусністю 1 : 16. Труби з’єднують згвинчуванням труба в трубу.

Стандартом передбачений випуск п’яти різновидностей з’єднань обсадних труб:

1. з короткою трикутною різьбою;

2. з подовженою трикутною різьбою;

3. з трапецієподібною різьбою (ОТТМ);

4. високо герметичні з трапецієподібною різьбою (ОТТГ);

5. високо герметичні безмуфтові з’єднання з трапецієподібною різьбою (ТБО)

При спуску обсадної колони її укомплектовують спеціальними пристосу-ваннями. До них входять: направляюча пробка, башмак, башмачний патрубок, зворотний клапан та упорне кільце (кільце «стоп»).

Направляюча пробка прикріплюється до башмака і служить для направлення і зменшення опору рухові обсадної колони при її спуску.

Башмак встановлюється для підвищення міцності нижнього кінця обсадної колони і захисту останньої від пошкоджень при посадці на уступи в стволі свердловини.

Башмак з’єднується з башмачним патрубком товстостінною обсадною трубою довжиною близько двох метрів, в якій по спіральній лінії просвердлені отвори для виходу рідини.

Зворотний клапан призначений для попередження надходження тампонаж-ного розчину із кільцевого простору свердловини в колону після закінчення цементування. Він встановлюється на віддалі однієї-двох труб від башмака. Застосовують тарілчасті, кулькові і диференціальні зворотні клапани.

Обсадні колони перед спуском в свердловину оснащують центра торами, та турбулізаторами, які призначені для центрування колони відносно свердловини і турбулізації потоку тампонажного розчину відповідно.

Таблиця 13.1-Конструкція свердловини

Назва обсадних колон, (діаметр, мм)	Тип різьби	№ секції	Група міцності	Товщина стінки	Інтервал, м	Довжина секції, м
Кондуктор Ø 324	A.ОТТМ	1	Д	11,0	130-0	130
Проміжна Ø 245	A.ОТТГ	1	Д	12,0	1350-1250	100
			Д	10,0	1250-100	1150
			Е	12,0	100-0	100
Експлуат. Ø 140	A.ОТТГ	1	Е	9,20	2500-1250	1250
			Д	10,6	1250-1230	20
			Д	10,6	1230-300	930
			Д	10,6	300-0	300

Рисунок 13.1 Конструкція свердловини