Рентгенологічні методи дослідження

Гістеросальпінгографія (метросальпінгографія) дає можливість вия­вити прохідність маткових труб, вади розвитку, недорозвиток матки, ендо-метріоз, наявність підслизових фіброматозних вузлів, синехій.

Протипоказаннями до використання цього методу є запальні процеси жіночих статевих органів, підозра на вагітність, III-IV ступені чистоти вагі­ни. Інструменти, необхідні для гістеросальпінгографії: ложкоподібні дзер­кала з підіймачем, кульові щипці, корнцанг, шприц Брауна, контрастна речо­вина.

Техніка. Шийку матки оголюють дзеркалами, обробляють дезінфектан­том, захоплюють передню губу кульовими щипцями, вводять у порожнину матки за допомогою шприца Брауна контраст­ну речовину і роблять рентгенівський знімок. На знімках чітко видно внутрішні контури мат­ки, порожнина її має трикутну форму. При прохідних трубах контрастна речовина вили­вається в черевну порожнину.

Рентгенопельвіграфія. У черевну по­рожнину за допомогою спеціального при­строю вводять вуглекислий газ (через прокол передньої черевної стінки чи заднього скле­піння). Після цього роблять рентгенівські знімки, на яких чітко видно обриси матки, зв'язок, придатків. Цей метод використовують при підозрі на аномалії розвитку матки, полі-кістоз яєчників.

Біконтрастна пельвіграфія — це по­єднання метросальпінгографії та пельвіграфії. Цей метод дає можливість детальніше до­слідити стан внутрішніх статевих органів.

Із рентгенологічних методів у гінекології використовують також рентгенологічне дос­лідження надниркових залоз на фоні пневмо-перитонеуму та рентгенографію турецького сідла.

Медико-генетичне обстеження

Цей метод включає в себе медико-генетичні консультування та цитологічне дослід­ження.

Цитогенетичне дослідження прово­дять спеціалісти — генетики. Одним з основ­них методів цитогенетичного дослідження є визначення статевого хроматину. Цей метод відіграє важливу роль у діагностиці вродже­них дефектів статевих залоз. Визначення ста­тевого хроматину проводять у ядрах клітин поверхневого епітелію, який отримують шля­хом зішкрібання його зі слизової оболонки внутрішньої поверхні щоки шпателем.

Одна із Х-хромосом утворює статевий Х-хроматин. У нормі його вміст складає 16-28 % (кількість ядер, що мають тільце статевого хроматину на 100 підрахованих ядер). При змінах кількості та структури статевих хромо­сом, як правило, змінюється відсоток вмісту статевого хроматину.

Визначення статевого хроматину може використовуватись як скринінг-тест. Аналіз каріотипу у зв'язку з його складністю проводиться лише за певними показаннями, а саме: перш за все відхилення у кількості статевого хроматину, наявність у пацієнток низького зросту, множинних, нерідко стер­тих аномалій соматичного розвитку, дисплазій, а також у тих випадках, коли при збиранні сімейного анамнезу встановлені вади розвитку, множинні ви­родливості або мимовільні викидні у ранні терміни вагітності.

Обов'язковим є визначення каріотипу у хворих із дисгенезією гонад, тому що наявність у них Y-хромосоми вказує на високий ризик можли­вості злоякісного росту.

Для діагностики гінекологічних захворювань можна використовувати комп'ютерну томографію, проте у зв'язку із дороговизною у по­всякденній практиці цей метод застосовують рідко.

Отримані в результаті обстеження дані і клінічний діагноз повинні пояснити всі клінічні симптоми.

Розбираються свідчення і протипоказання, ускладнення гінекологічних операцій (зондування порожнини матки, біопсія шийки матки, фракційне діагностичне вискрібання матки, пункція черевної порожнини через заднє зведення, метросальпінгографія, гідротубація.

1. Ретельне ознайомлення з анамнезом, його аналіз дозволяє поставити попередній діагноз, намітити тактику дослідження хворої.

2. Раціональна схема збору анамнезу хворої:

а) основні скарги;

б) супутні скарги;

в) перенесені соматичні і інші захворювання;

г) сімейний анамнез;

д) менструальна функція;

е) репродуктивна функція;

ж) статева функція;

з) секреторна функція;

и) гінекологічні захворювання;

к) захворювання чоловіка;

л) характер попередньої терапії;

м) історія справжнього захворювання;

н) спосіб життя, звички, професійні шкідливості

Після збору анамнезу, необхідно приступити до спеціальних методів дослідження

3. Загальноприйняті дослідницькі прийоми:

а) загальний огляд (типобіологічна оцінка);

б) стан шкіри і шкірних покривів;

в) стан молочних залоз;

г) пальпація органів черевної порожнини.

4. Спеціальні гінекологічні методи дослідження:

а) огляд зовнішніх статевих органів;

б) огляд піхви і шийки матки в дзеркалах;

в) вагінальне дослідження;

г) бімануальне і ректальне дослідження.

5. Методи дослідження гормональної функції яєчників і інших органів ланцюга регуляції менструальної функції:

а) тести функціональної діагностики;

б) визначення гормонів і їх метаболітів;

в) функціональні проби.

6. Ендоскопічні методи дослідження:

а) кольпоскопія;

б) хромокольпоскопія;

в) кольпомікроскопия;

г) гістероскопія;

д) лапароскопія;

е) кульдоскопія.

7. Рентгенологічні методи дослідження:

а) метросальпінгографія;

б) рентгенологічне дослідження залоз надниркової;

в) рентгенологічне дослідження черепа.

8. Цитогенетичні дослідження:

а) визначення статевого хроматину;

б) кардіологічний аналіз;

в) дерматогліфічні дослідження.

9. Методи морфологічного і цитологічного дослідження:

а) гістологічне (біопсія, зондування порожнини матки, діагностичне вискрібання слизистої оболонки тіла і шийки матки:

б) цитологічне дослідження аспірату.

10. Пункція черевної порожнини через заднє зведення піхви

6.Рекомендована література:

• навчальна основна

• методичні розробки кафедри

• Запорожан В.М. Акушерська патологія: Атлас: Навч. посібник/ В.М.Запорожан, В.П.Міщенко.- Одеса: Одеський медуніверситет, 2005.- 292 с.

Акушерство: Підруч. для мед. ВНЗ ІІІ-ІV рів. акред. Допущено МОЗ/ За ред. В.І. Грищенка.-Київ:Знання, 2009.-408 с.

• додаткова

• Basevi V, Lavender T. Routine perineal shaving on admission in labour. The Cochrane Database of Systematic Reviews, 2007, Issue 1.

• Б.М. Венцківський, А.Я. Сенчук, О.О. Зелінський. Невідкладні стани в акушерстві:Навч.посібник.-Одеса: ТЕС, 2011.-260с.

• L.M. Yashchenko, V.M. Besedin, K.Y. Isayeva, O.V. Besedin. Handbook Аt the сourse оf рhysiological оbstetrics for students of faculty of general medicine. – Київ: Книга Плюс, 2010 – 88

• Наказ № 503 МОЗ України від 28.12.2002 р. „Про удосконалення амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні”. 2003.

• Наказ № 582 МОЗ України від 15.12.2003 р. „Про затвердження клінічних протоколів з акушерскої та гінекологічної допомоги”. 2003.

• Наказ № 620 МОЗ України від 29.12.2003 р. „Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні”. 2004.

• Наказ № 676 МОЗ України від 31.12.2004 р. Про затвердження клінічних протоколів з акушерства та гінекології. 2004.

• Наказ № 899 МОЗ України від 27.12.2006 р. „Тазове передлежання плода”. 2006.

• Наказ № 900 МОЗ України від 27.12.2006 р. „Дистрес плода при вагітності та під час пологів”. 2006

• Наказ № 716 МОЗ України від 14.11.2007 р. „Попередження передачі ВІЛ від матері до дитини”. 2007

• Наказ № 312 МОЗ України від 08.06.2007 р. „Первинна реанімація та післяреанімаційна допомога новонародженим”. 2007

• Наказ № 624 МОЗ України від 03.11.2008 р. „Нормальні пологи”. 2008