До інструктажу ставиться ряд дидактичних вимог:

• уміле комбінування різних методів і приймів навчання в процесі інструктажу;

• обгрунтування змісту інструктажу. Якщо завдання, яке ставить учитель перед учнями, незрозуміле їм, то вони часто порушують умови його виконання;

• повнота інструктажу і його розчленування на елементи. В залежності від складності завдання, інструктаж може бути даний весь або по частинах;

• наявність в інструктажі вказівок, з допомогою яких учні можуть контролювати свою діяльність.

Мета інструктажу - навчити учнів правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки. При навчанні учнів трудових дій, практичних умінь і навичок проводять усний (вступний, поточний, заключний) і письмовий інструктажі. На ранніх етапах оволодіння трудовими навичками інструкції не повинні бути надто деталізованими, щоб не сковувати ініціативу і творчий підхід, однак вони повинні виконуватися.

Вступний інструктаж - це повідомлення учням вказівок по виконанню трудових процесів, операцій і різних завдань, що супроводжується демон­страцією об'єктів, які вивчаються (виробів) і відповідних наочних посібників; демонстрація прийомів поводження з інструментами, прийомів виконання операцій, аналізом технічної документації (креслень, ескізів, технологічних карток). Головне завдання вступного інструктажу полягає в тому, щоб з його допомогою організувати і спрямувати діяльність учнів. Вступний інструктаж пов'язаний з поясненням мети і значення роботи, організації робочого місця, обладнання і його експлуатації, правил техніки безпеки, демонстрацією найбільш раціональних способів і прийомів виконання роботи, ознайомленням з робочою документацією, кресленнями, схемами, інструктивними матеріалами. Після цього починається освоєння трудових прийомів. Вступний інструктаж на уроці трудового навчання призначається для демонстрації вчителем конкретних трудових прийомів для всієї групи школярів. Тому робоче місце вчителя повинно бути на підвищенні, оснащене екраном, необхідним обладнанням, класною дошкою, стелажами для наочних посібників. Особисто показуючи прийоми роботи, вчитель вимагає від учнів суворого виконання всіх технічних вимог, що пред'являються до виробів, дотримання правил техніки безпеки, пояснює, як треба користуватися кресленнями і технічною документацією, привчає пов'язувати практичну роботу з теоретичними знаннями, вказує на найбільш часто зустрічаються помилки і попереджає їх появу. Тривалість інструктажу встановлюється в залежності від досліджуваного матеріалу і стадії або періоду навчання. У практиці роботи вчителів трудового навчання зустрічаються дві крайності: одні вчителі, не бажаючи повторюватися, проводять вступний інструктаж тільки на першому уроці перед вивченням теми: в інших - вступний інструктаж нерідко займає значну частину уроку. Повний інструктаж потрібен тільки тоді, коли учні знайомляться з новою роботою. Але якщо повне інструктування буде багаторазово повторюватися, то це призводить не тільки до непотрібної втрати навчального часу, але й до того, що школярі звикнуть отримувати все в готовому вигляді. Неповний ж інструктаж змушує їх більше думати, самостійно працювати. Таким чином ступінь повноти інструктажу визначається в залежності від змісту, етапу і періоду освоєння трудових операцій, а також з урахуванням рівня теоретичної та практичної підготовленості учнів даного класу (групи). Шаблони тут не повинно бути, але можна намітити приблизну схему ввідного інструктажу.

У всіх випадках, проводячи вступний інструктаж, вчитель повинен прагнути створювати проблемні ситуації, які спонукають учнів до творчого мислення та активним практичних дій. Одне із завдань вступного інструктажу перевірка того, чи існують достатні знання школярів для виконання практичних вправ. Якщо виявляється недостатньо цих знань, то в ході інструктажу пробіл ліквідується. Вступний інструктаж, навіть проведений найкращим чином, ще не гарантує правильного виконання школярами трудового завдання. Тому за вступним інструктажем звичайно треба поточний інструктаж.

Поточний інструктаж проводять у ході уроку для виправлення помилок, до виникли в процесі виконання практичної роботи. Як правило, поточний інструктаж проводиться індивідуально, а якщо однакові помилки допускають ряд учнів, то проводяться поточний інструктаж для всього класу - фронтальний. Поточний інструктаж дається в індивідуальному порядку безпосередньо на робочому місці школяра і дозволяє проаналізувати недоліки і упущення у виконанні учнями трудових прийомів, організації робочого місця і т.п. Поточний інструктаж проводиться регулярно по всьому комплексу питань. Мета — добитися чіткого виконання всіх установлених робіт і операцій, норм виробітку при суворому дотриманні правил техніки безпеки і виробничої дисципліни.

Поточний інструктаж включає в себе:

• встановлення правильності виконання школярами основних і допоміжних трудових прийомів, дій, операцій;

• контроль інтенсивності і якісних показників роботи школярів, попередження можливого браку;

• роз'яснення небезпеки порушень правил техніки безпеки.

Поточний інструктаж проводиться зазвичай підчас обходу робочих місць. Спостерігаючи за роботою школярів, вчитель при необхідності тут же дає додаткові пояснення, показує прийоми роботи, коректує дії школярів, спонукає їх до самостійних дій, попереджає або виправляє допускаються ними помилки. Педагогічною практикою вироблені та інші рекомендації з проведення поточного інструктажу, наприклад:

• не втручатися в роботу школярів, коли в цьому немає особливої необхідності, але і не відкладати контроль до закінчення роботи, ширше використовувати між операційний контроль;

• не слід поспішати «вичитувати» школярів за що-небудь зроблене не зовсім правильно; краще показати, як потрібно було зробити;

• пам'ятати, що причіпки нервують школярів, знижують їхня впевненість у своїх силах і, скоріше, завдають шкоди, ніж надають допомог/;

• не поспішати звинувачувати школярів у невдачу, а встановити причину;

• не забувати похвалити школяра - будь-який успіх має бути відзначений, але при цьому треба пам'ятати, що похвала має бути заслуженою;

• не слід відразу давати школяреві вказівки про те, як виправляти помилку, а домогтися того, щоб він сам зрозумів і усвідомив помилку і знайшов спосіб її усунення та попередження;

• ніколи не слід - вчителю робити роботу, яка під силу самим школярам, так як це привчить їх до безвідповідального відношенню до дорученої справи.

Перед закінченням уроку вчитель повинен перевірити роботу кожного школяра, встановити відсоток виконання або норми виробітку і дати оцінку його роботи. До аналізу виконаних робіт залучаються самі школярі, що підвищує їх відповідальність і самостійність. Потім вчитель приступає до заключного інструктажу.

Заключний інструктаж учитель проводить у кінці уроку. Заключний інструктаж проводиться з метою підбиття підсумків та оцінки результатів роботи учнів. Інструктаж можна розглядати і як метод навчання, і як сукупність словесних методів, застосовуваних на уроці. Під інструктажем - як метод навчання розуміється пояснення спосіб трудових дій, на коректування практичної діяльності учнів. Вчитель зазначає, наскільки школярі просунулися вперед у придбанні навичок і вмінь.

Проводиться заключний інструктаж у формі бесіди, в ході якої розглядається і оцінюється правильність і якість виконання учнями завдання, роз'яснюються допущені поки, їх причини та шляхи виправлення. Заключний інструктаж будується і щоб виховати в учнів навички самоконтролю, оцінки і аналізу трудової діяльності і діяльності своїх товаришів.