7. Академічна система викладання мистецьких дисциплін

XVII століття в історії методів навчання малюванню слід розглядати як період становлення малювання як навчального предмета і розвитку нової педагогічної системи викладання - академічної . Найхарактернішою особливістю цього періоду є створення спеціальних навчальних закладів - академій мистецтв і художніх шкіл , де було серйозно поставлено викладання малюнка. Нова система стала розробила чіткі вимоги до учнів і педагогів. Ефективність академічної системи викладання полягала в тому, що навчання мистецтва проходило одночасно з науковим просвітою та вихованням високих ідей. Було визначено перелік навчальних дисциплін, розроблені до них програми. Викладання предметів забезпечували художники-педагоги, обрані на конкурсній основі. В академіях була чітка і сувора система навчання, прагнення просвітити і підняти почуття художника.

Основні положення академічної системи та методика викладання малюнка склалися в процесі тривалої педагогічної практики в приватних школах Просперо Фонтани , Кальварта , а також в Академії малюнка у Флоренції ( відкрита в 1563 році), Академії св. Луки в Римі ( відкрита в 1577 році) і академії братів Карраччі (заснована між 1585 і 1588 роками) .

На відміну від художніх майстерень епохи Відродження - Боттегів , де вся організаційна і фінансова сторона справи в основному залежала виключно від однієї приватної особи , академічні художні заклади вже розраховували на сприяння громад і урядів , або організовувалися групою художників на паритетних засадах.

Самою прославленою була Болонська академія мистецтв , заснована Людовіком Карраччі і його двоюрідними братами - Агостіно і Аннібале . Карраччі вважали , що досягнення висот у мистецтві живопису насамперед залежить від правильного наукового обґрунтування окремих положень малюнка і живопису. Це переконливо довели великі майстри епохи Відродження. Тому брати Карраччі поставили перед собою мету - злити в єдине ціле все те краще , що було створено в цю епоху.

Художня установка братів Карраччі висловленаа в сонеті Агостіно Карраччі : «Хто забажає вчитися живописати , той нехай намагається писати по римській манері з справжнім розмахом , засвоїть собі венеціанські тіні і ломбардський колорит , плодючість генія Буонарроті природно вільний склад Тиціана , золотисто- яскраві фарби Корреджо і симетрію , як її наказує Рафаель».

Карраччі вперше стали розглядати малювання як серйозний і самостійний навчальний предмет . Карраччі ретельно розробили методику викладання малюнка , живопису , композиції , забезпечили Академію необхідними навчальними методичними посібниками. Серед наочних посібників, які використовувались в академії, були копії з античних скульптур , які служили посібниками для малювання та вивчення мистецтва ліплення ; людський скелет для вивчення остеології і антропометрії ; перспективний верстат для вивчення законів і явищ перспективи; зразки живописної майстерності .

Учні Академії ґрунтовно вивчали анатомію - не з книжок , а розсікаючи трупи . У «Академії , що вступила на вірний шлях » братів Карраччі була детально розроблена система художньої освіти та виховання , а також методика навчально - виховної роботи.

Система навчання малюнку у Карраччі була наступна : спочатку учні знайомилися з елементарними прийомами малювання , потім малювали з зразків , після чого приступали до зображення гіпсів і, нарешті , живої натури , причому досконально вивчалася пластична анатомія людини. Насамперед молоді люди повинні були розвинути руку і очей , а цього , як вважали Карраччі , можна було досягти тільки шляхом « ​​частого вправи і єдино через наслідування ». Для цього були складені спеціальні посібники .

До наших часів дійшла підручник під назвою « Scuola Perfetta » написана одним з братів Карраччі. Послідовність пропонованих у підручнику вправ вказує , що спочатку учень копіював зображення частин обличчя, потім - деталі людської фігури і, нарешті , торс. Після цього він знайомився з черепом і починав малювати голову людини. Потім пропонувалося малювати фігуру людини , звірів і перспективу вулиць. Подібні вправи розвивали окомір , твердість руки і художній смак.

Слід зазначити , що копіювання зразків не обмежувалася механічним повторенням оригіналу. Карраччі намагалися вже і в цих вправах розкривати закономірність будови форми . Педагог не тільки звертає увагу учня на зовнішній характер форми , а й розкриває її внутрішню структуру - кістяк (зображення на полях колінного суглоба) , мускулатуру.

Дослідження посібників Карраччі показує , що тут вже закладаються методичні принципи контурного малювання з подальшим тушуванням і система послідовного ускладнення навчальних завдань ( від малюнка частин людського обличчя , фігури , торса до зображення оголеної і одягненою фігури) , які в подальшому отримують свій розвиток в академічній системі навчання в XVII ст..

Академічна школа Карраччі давала хороші результати. Кожен що закінчив її прекрасно володів будь-яким малювальним матеріалом , розумів значення тону , знав закони перспективи і пластичну анатомію . Це переконливо доводять роботи учнів Карраччі - Гвідо Рені , Франческо Альбани , Домінікіно , Гверчино (рис. 79 ) та інших .

Необхідно відзначити , що Карраччі вперше в історії навчання малюнку ввели у своїй Академії нагороди за краще виконання навчальної роботи. Виділення кращого , заохочення його успіхів - плідний метод роботи з учнями. Розподіляючи нагороди серед кращих вихованців , Карраччі домагалися того , що менш успішні намагалися прикласти всі сили до того , щоб вийти на перше місце і отримати нагороду. Надалі державні академії мистецтв , перейнявши досвід роботи братів Карраччі , затвердили великі і малі золоті та срібні медалі Таким чином , в художній школі Карраччі склалася , в основному , академічна система художньої освіти , яка в наступні століття лише удосконалювалася .

Карраччі детально розробили методику викладання , вважаючи малюнок основою образотворчого мистецтва. У своїх методичних установках вони вказували , що художник повинен спиратися на дані науки , на розум , бо розум збагачує почуття . Однак незабаром ця точка зору привела Карраччі до ідеалізації реальної дійсності і змусила їх дотримуватися канонізованих форм . І все ж , незважаючи на недоліки , школа Карраччі у справі постановки художньої освіти зробила дуже багато. В академії - найбільш вдалому спеціальному навчальному закладі була розроблена настільки струнка і ефективна система навчання і виховання молодих художників , що за їх прикладом стали відкриватися державні академії : Королівська академія живопису і скульптури в Парижі (1648 р.) , Академія мистецтв у Римі ( 1660 г . ) , у Відні ( 1692 ) , в Берліні ( 1696 р.) , Академія Сан- Фернандо в Мадриді ( 1753 ), Академія трьох зверхників мистецтв у Петербурзі (1757 р.) і Академія мистецтв у Лондоні ( 1768 г . ) . Ці академії ставили своєю метою дати серйозну підготовку в галузі образотворчого мистецтва. Вони виховували молодь на прикладах високого мистецтва античності і Відродження.