7. Лінгвосеміотика

лінгвосеміотика — орієнтується на вивчення природної мови з її стилістикою. Крім того, лінгвосеміотика досліджує інші суміжні знакові системи, які:

функціонують паралельно з мовою (наприклад, жести та міміка, що супроводжують мову);

компенсують мову (наприклад, виразна, стилістична інтонація; типографські шрифти);

видозмінюють її функції та її знаковий характер (наприклад, художня мова).

В останні роки у зв'язку із бурхливим розвитком моделювання природної мови і появою різних типів штучних мов (інформаційних, інформаційно-логічних, мовпрограмування тощо) розширився і об'єкт лінгвосеміотики.

8. Соціолінгвістика

(Соціальна лінгвістика) - наукова дисципліна, що розвивається на стику мовознавства, соціології, соціальної психології та етнографії і вивчає широкий комплекс проблем, пов'язаних із соціальною природою мови, її громадськими функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову і тією роллю, яку відіграє мова в житті суспільства. Деякі з цих проблем (наприклад, "мова і суспільство") розглядаються і в рамках загального мовознавства. Міждисциплінарний статус соціолінгвістики знаходить вираз у використовуваному нею понятійному апараті. Так, мовний колектив, що розглядається в якості вихідного поняття соціолінгвістичного аналізу, визначається на основі як соціальних, так і мовних ознак (наявність соціальної взаємодії і єдність мовних ознак). Основні операційні одиниці соціолінгвістичного дослідження - соціолінгвістичні змінні - характеризуються соотнесенностью, з одного боку, з певним рівнем мовної структури (фонологічних, морфологічним, синтаксичним, лексико-семантичним), з іншого - з варіюванням соціальної структури або соціальних ситуацій.

Однією з основних проблем, що вивчаються соціолінгвістики, є проблема соціальної диференціації мови на всіх рівнях його структури, і зокрема характервзаємозв'язків між мовними і соціальними структурами, які багатоаспектний і носять опосередкований характер. Структура соціальної диференціації мови багатовимірна і включає як стратифікаційних диференціацію, зумовлену різнорідністю соціальної структури, так і ситуативну диференціацію, зумовлену різноманіттям соціальних ситуацій.

З цією проблемою тісно пов'язана проблема "мова і нація", вивчаючи яку соціолінгвістика оперує категорією національної мови, трактувалася в радянському мовознавстві як соціально-історична категорія, що виникає в умовах економічної та політичної концентрації, що характеризує формування націй.

Одним з ключових понять соціолінгвістики є поняття мовної ситуації, яка визначається як сукупність форм існування мови (мов, регіональних койне, територіальних і соціальних діалектів), які обслуговують континуум спілкування у певній етнічній спільності або адміністративно-територіальному об'єднанні. Виділяються 2 групи мовних ситуацій: екзоглоссние - сукупності різних мов, і ендоглоссние - сукупності підсистем однієї мови. Екзоглоссние і ендоглоссние ситуації поділяються на збалансовані, якщо їх компоненти функціонально рівнозначні, і незбалансовані, якщо їх компоненти розподілені за різними сферами спілкування і соціальним групам.

Особливе місце приділяється в сучасній соціолінгвістиці питання про зв'язок і взаємодію мови і культури. Зв'язки між мовою та іншими компонентами культури носять двосторонній характер. Процеси зіткнення різних культур знаходять відображення в лексичних запозиченнях.

Однією з важливих соціолінгвістичних проблем є проблема соціальних аспектів білінгвізму (двомовності) та диглосії (взаємодії різних соціально протиставлені один одному підсистем однієї мови). В умовах білінгвізму дві мови співіснують один з одним у межах одного колективу, що використовує ці мови в різних комунікативних сферах залежно від соціальної ситуації та інших параметрів комунікативного акту. В умовах диглосії спостерігаються подібні відносини між різними формами існування однієї мови (літературною мовою, койне, діалектами). Соціолінгвістика вивчає також використання мови в комунікативних цілях, і зокрема мовна поведінка як процес вибору оптимального варіанта для побудови соціально коректного висловлювання. При цьому виявляється сам механізм відбору соціально значущих варіантів, встановлюються критерії, що лежать в основі вибору. Кінцевою метою аналізу є виявлення соціальних норм, що детермінують мовна поведінка.