4. Поняття належного та неналежного відповідача. Умови і порядок та правові наслідки заміни неналежного відповідача

Перед судом у будь-якій справі позовного провадження стоїть питання чи до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом пред'явлено позов, тобто чи є відповідач належним.

Визнання відповідача належним залежить від того, чи є він суб'єктом спірного матеріального правовідношення, яке вирішується судом

Проблеми судової практики: часто у справах про захист честі і гідності, ділової репутації відповідачами виступають: друковане видання, автори статтей, засновники ЗМІ тощо. Позов може бути предявлений виходячи з обставин справи як до автора статті, так і одночасно до ЗМІ, яке розповсюдило цю статтю, тому у кожному випадку у даній категорії справ суд встановлює чи відповідач належним. У справах про захист честі, гідності і ділової репутації важко встановити належність відповідача. Неналежним відповідачем є особа, яка не є суб'єктом спірного матеріального правовідношення, яке вирішується судом і не повинна відповідати за предявлений до неї позовом.

Умови і порядок заміни неналежного відповідача належним:

Судова практика: у справах про відшкодування шкоди завданої малолітніми особами також виникає проблема з належними відповідачами. Згідно ст. 1178 ЦК, шкода завдана малолітньою особою відшкодовується її батьками, усиновлювачами, опікунами та іншими фізичними особами. У разі якщо малолітня особа під час завдання шкоди перебувала у таборі, лікарняний установі тощо позов може бути пред’явлений і до цих закладів Умовою заміни неналежного відповідача належним є наявність клопотання (письмової заяви) з боку позивача про заміну неналежного відповідача

У разі відсутності згоди позивача на заміну неналежного відповідача належним суд за власною ініціативою залучає належного відповідача в якості співвідповідача.

У разі відсутності згоди неналежного відповідача вийти з процесу суд залучає належного як співвідповідача.

Якщо належний відповідач відмовляється від участі у справі, то суд розглядає справу по суті за відсутності належного відповідача (заочний розгляд справи) Правові наслідки заміни неналежного відповідача належним:

- розгляд справи не припиняється ст.31 ЦПК (положення піддається критиці науковцями і практиками - повинно бути так, що справа повинна слухатися з початку у разі заміни)

5. Процесуальне правонаступництво: поняття і підстави. Порядок вступу правонаступника в процес та його правове становище. Відмінність процесуального правонаступництва від заміни неналежного відповідача

Правонаступництво у цивільному процесі - заміна сторони або третьої особи (правопопередника) у зв'язку з вибуттям їх з процесу іншою особою (правонаступником), у зв'язку з чим до правонаступника переходять усі права та обов'язки правопопередника

Основні підстави правонаступництва:ст.37 ЦПК

- смерть фізичної особи правопопередника

- припинення юридичної особи тощо

В окремих випадках правонаступництво не можливе:

-у справах про стягнення аліментів, якщо помирає відповідач, до якого пред'явлено позов… Порядок вступу правонаступника в процес:

Правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу.

Правонаступник повинен надати суду відповідні документи, які підтверджують право на правонаступництво (свідоцтво про право на спадщину тощо).

У разі необхідності заміни сторони правонаступником суддя постановляє ухвалу про зупинення провадження у справі.

За принципом диспозитивності суд не може вимагати правонаступництва у разі смерті позивача (зобов'язати правонаступника вступити в процес).

Що стосується праовнастпницвта з боку відповідача, то участь в процесі не залежить від волі правонаступника - у разі не вступу в процесу справа розглядається за його відсутності.

Відмінність процесуального правонаступництва від заміни неналежного відповідача

1.правонаступник може замінювати і позивача, і відповідача, а неналежного відповідача може замінити лише належний відповідач

2.після вступу правонаступника в процесс - процес продовжується, а після вступу належного відповідача - справа розглядається з початку.

3.усі дії правопопередника є обов'язковими для правонаступника, належний відповідач же діє на свій власний розсуд.

ТЕМА. ТРЕТІ ОСОБИ

Законодавство безпосередньо не вказує на те, хто такі треті особи

1. Поняття третіх осіб та іх юридичні ознаки

2. Види третіх осіб.

3. Процесуальний порядок вступу третіх осіб в процес

4. Права та обов'язки третіх осіб у цивільному процесі

В ухвалі про відкриття суддя лише переписує суб'єктів

Правосубєктність призначається суддею в ухвалі про призначення справи до розгляду. Насамперед зазначаються сторони.

Треті особи у цивільному процесі - це юридично заінтересовані (матеріальна та процесуальна заінтересованість) особи, у справах позовного провадження, які вступають в уже відкритий процес між сторонами, з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів. Основні суб'єкти.

У справах окремого та наказного третіх осіб немає (наприклад, усиновлення)

Юридичні ознаки та юридична характеристика:

1. Наявність матеріальної заінтересованості. У рішенні суду обов'язково йдеться про права та обов'язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на третіх осіб без рішення впливає після набрання ним законної сили, зокрема до них може бути пред'явлено регресний позов.

2. Процесуальна заінтересованість. Полягає в ухвалення судом прийнятного для третьої особи рішення. Третя особа з прирівнюється до позивача. В іноземних державах нема третя особа, є другий, третій позивач. Треті особи без здебільшого виступають у процесі за первісним позовом як суб'єкти доказування, за регресний позовом стають відповідачами.

Види третіх осіб

1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги (треті особи з)

2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог (треті особи без)

Треті особи з - це юридично заінтересована особи, які вступають у відкрите провадження шляхом подання позову до позивача/відповідача або до обох одночасно з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Основна юридична ознака: має повний обсяг прав та обов'язків позивача. Ч.1 ст.34 цпк.

Порядок вступу третьої особи з в процес:

• ^{може вступити виключно} у відкрите провадження між сторонами

• ^{може вступити до закінчення судового розгляду (може бути і попередньому судовому засіданні)}

• ^{засобом вступу є позов}

• ^після вступу третьої особи з в процес справа за її клопотанням слухається з початку

Після надходження позову від третьої особи з суд вирішує наступні питання:

• _{про прийняття позову до провадження (позов} третьої особи з має бути пов'язаний з первісним позовом, мають виникати з одних правовідносин)

• _{питання про} доцільність розгляду позову третьої особи з сумісно з первісним.

Зустрічний позов може бути пред'явлено позивачем та/або відповідачем до третьої особи з. До позову третьої особи з можуть бути подані заперечення (заява про заперечення проти позову)

Процесуальні права та обов'язки

У третьої особи з повний обсяг спеціальних прав (диспозитивні: розпоряджатися позовом на власний розсуд та змагальні: пов'язані з доказуванням та доведенням)

Треті особи без

Юридичні ознаки

1. Вони не є суб'єктами спірного матеріального правовідношення, яке існує між позивачем та відповідачем

2. Виступають в процесі з боку однієї зі сторін (як правило з боку відповідача), однак діють в процесі самостійно і не зобов'язані узгоджувати свої дії зі стороною, з боку якої виступають.

3. Метою вступу третіх осіб без в процес є вірогідність впливу рішення суду на іх права та обов'язки ( регресний позов )

4. Рішення суду щодо третьої особи без має приюдиційне значення для суду, який розглядає праву за регресний позовом. Приюдиція - все, що постановлені одним судом та зафіксовані в рішенні суду, яке набрало законної сили не підлягає доказуванню в іншому процесі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмета спору - це юридично заінтересована особи, які вступають у відкрите провадження з боку позивача або відповідача у зв'язку з тим, що рішення по справі може вплинути на іх права та обов'язки.

Порядок вступу третіх осіб без в процес

1. Засобом вступу є заява, у якій третя особа без повинна вказати яким чином рішення суду може вплинути на її права та обов'язки.

2. Треті особи без можуть вступити в провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду до нарадчої кімнати)

3. Можуть вступати за ініціативою суду, осіб, які беруть участь у справі, за власною ініціативою

4. Про залучення в процес третьої особи без судом постановляється ухвала

5. Коли залучається третя особа без від судді не вимагається розглядати справу з початку (положення піддається критиці). Цивільне процесуальне законодавство наділяє третіх осіб без лише загальними змагальними правами. Вони не мають диспозитивний прав, оскільки засобом іх вступу в процес є заява.

Якщо у чоловіка, до якого пред'явлено позов, суд повинен перевірити чи в чоловіка були інші шлюби і чи сплачує він на них аліменти. Суд зобов'язаний попередити колишні дружини, адже зменшується розмір аліментів, які вони остримують.

Проте, колишня може вступити у справу і довести шо ій треба ті аліменти і іх зменшити не можна.

Відмінність третіх осіб без від співучасників:

1. Співучаснику протистоїть друга сторона, третій особі без не протистоїть ніхто (виступає збоку однієї зі сторін)

2. Співучасники є суб'єктами спірного матеріального правовідношення, яке вирішується судом, третя особа без - ні

3. Рішення суду у матеріальному аспекті не поширюється на третіх осіб без, а на співучасників обов'язково.

У справах про поновлення на роботі позов може бути пред'явлено як за місцем знаходження відповідача, так і за позивача

У справах про поновлення на роботі первісний і регресний позов розгяладється одночасно. Третьою особою без виступає яка була виконуючим обов'язки і підписала наказ про звільнення чи переведення на роботу, яке було незаконним.

Про поновлення - 1 місяць. Рішення набирає законної сили - негайно (у всіх інших справах 10 днів)

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції

Касаційна безпосередньо до касаційного суду.

Всу через касацію. ВССУ здійснює допуск справи до провадження всу. Всу переглядає рішення якшо неоднакове застосування судами касацію однакових норм матеріального право, якщо міжнародною установою встановлення порушення Україною міжнародних зобов'язань.

20