5. Методи оцінки ефективності інвестицій

Головним принципом оцінки ефективності інвестицій є співставлення доходів і витрат, що пов’язані з реалізацією інвестиційного проекту.

Методи оцінки ефективності інвестицій поділяються на 2 групи:

- динамічні методи;

- статичні методи.

ДИНАМІЧНІ МЕТОДИ передбачають оцінку ефективності інвестицій з врахування фактору часу на основі дисконтування грошових потоків.

Історичними передумовами виникнення та використання сучасних методів оцінки інвестицій є ускладнення інвестиційних проектів, жорсткіші обмеження матеріальних ресурсів, підвищення вимог до відбору серед альтернативних варіантів потенційними інвесторами. До 1960 року лише деякі корпорації США використовували дисконтовані оцінки для аналізу проектів. Лише у 80-х, а в Україні у 90-х роках ХХ століття почали широко використовувати показники оцінки інвестицій, що базуються на принципі дисконтування.

Основними методами оцінки ефективності інвестицій на основі концепції дисконтування є:

- метод визначення чистої теперішньої вартості NPV (net present value);

- метод розрахунку внутрішньої норми дохідності IRR (internal rate of return);

- метод визначення індексу прибутковості PI (profitability index) або метод «вигоди-затрати» B/C (benefits-costs);

- метод еквівалентного ануїтету EA (equivalent annuity);

- метод розрахунку дисконтованого терміну окупності DPP (discounted payback period).

Метод визначення чистої теперішньої вартості NPV. Цей показник відображає абсолютний приріст цінності фірми (в грошовому еквіваленті) в результаті реалізації інвестиційного проекту.

NPV розраховується як різниця позитивних грошових потоків CF_t (надходжень від реалізації інвестиційного проекту) протягом певного періоду часу t, які дисконтуються до теперішньої вартості за ставкою r, та негативного грошового потоку I (інвестиції, тобто витрати на реалізацію проекту):

(коли інвестиції здійснюють лише перед початком реалізації проекту t=0);

або (коли інвестиції продовжують здійснюватися при реалізації проекту в період t від 0 до n).

Чиста теперішня вартість погодженого інвестиційного проекту має дорівнювати нулю або мати позитивне значення (NPV ≥ 0), відхиленого – негативне (NPV < 0).

Метод розрахунку внутрішньої норми дохідності. IRR – це така ставка дисконту, за якої теперішня вартість позитивних грошових потоків (надходжень) дорівнює негативним грошовим потокам (інвестиціям в реалізацію інвестиційного проекту). Тобто – це відсоткова ставка, за якої NPV=0.

Для розрахунку IRR необхідно здійснювати підбір ставок дисконту методом поетапної ітерації. В інвестиційній практиці використовують формулу:

, де

r₁ – ставка дисконту, за якої NPV>0;

r₂ – ставка дисконту, за якої NPV<0;

NPV₁ – таке значення NPV > 0;

NPV₂ – таке значення NPV < 0.

Чим вища повинна бути ставка дисконтування для приведення чистої приведеної дисконтованої вартості отриманих доходів до нуля, тим пріоритетніша ця інвестиція.

Показник IRR базується на припущенні, що грошові потоки, отримані до погашення інвестиції (завершення терміну дії інвестиційного проекту), будуть реінвестовані за ставкою, що дорівнює IRR, і що вона є незмінною.

Інвестиція вважається цікавою для інвестора, якщо IRR вище ніж мінімально прийнятний рівень окупності інвестицій в інвестиційний актив.

На основі врахування недоліків IRR у міжнародній практиці запропоновано здійснювати розрахунок модифікованої норми дохідності MIRR (modified internal rate of return), який ґрунтується на підставі такої рівності:

У лівій частині формули – дисконтована по ціні капіталу (r) величина інвестицій, а в правій – майбутня вартість (FV) грошових надходжень на основі ставки реінвестування (r) приведена до теперішньої вартості на базі MIRR.

Метод визначення індексу прибутковості PI. Індекс прибутковості – це метод, що порівнює теперішню вартість майбутніх грошових потоків з початковими інвестиціями, тобто:

або

Згідно з цією методикою, проект з РІ більшим за 1 приймається, з меншим за 1 – відхиляється.

Метод еквівалентного ануїтету EA. Еквівалентний ануїтет або середньорічна чиста теперішня вартість розраховується за формулою:

Відбір інвестиційних проектів здійснюється за найбільш високою величиною ЕА, оскільки передбачається нескінчене реінвестування, поки строки життя всіх проектів не закінчаться одночасно. Цей метод слід використовувати для порівняльного аналізу проектів різної тривалості.

Метод розрахунку дисконтованого терміну окупності DPP. Дисконтований термін окупності показує час, через який грошові находження почнуть перевищувати інвестиції (негативні грошові потоки) і проект буде забезпечувати чистий дохід (прибуток).

DPP розраховується за формулою:

Застосування DPP доцільне у випадку, коли інтереси інвестора полягають у виборі інвестиційного проекту зі швидкою оборотністю коштів.

СТАТИЧНІ МЕТОДИ, які базуються на бухгалтерському обліку та виникли з традиційного бухгалтерського підходу до фінансової оцінки проектів.

Ці методи можна розділити на дві групи:

1. Методи абсолютної ефективності інвестицій передбачають, що приймати до уваги слід той інвестиційний проект, який забезпечує виконання встановлених інвестором нормативів ефективності інвестицій.

2. Методи порівняльної ефективності варіантів інвестицій ґрунтуються на умові, що реалізації підлягає такий інвестиційний проект (з декількох), який забезпечить або мінімальну суму витрат або максимум прибутку та ін.

Статичні методи оцінки ефективності передбачають розрахунок наступних показників:

- термін окупності інвестицій PI (payback period);

- рентабельність інвестицій ROI (return of investment);

- середня норма прибутку ARR (average rate of return);

- накопичене сальдо грошового потоку або чистий дохід NV (net value);

- коефіцієнт співвідношення доходів і витрат та інші.

Термін окупності інвестицій PI – це кількість років, за які повністю відшкодовуються початкові інвестиції за рахунок прибутку від інвестиційного проекту. Сутність розрахунку можна відобразити наступним чином:

, де

I – інвестиції;

P – прибуток.

Рентабельність інвестицій ROI – це бухгалтерська норма прибутку. Сутність показника можна відобразити так:

ROI для одного періоду розраховується як відношення обсягу прибутку до вкладених інвестицій (І):

або

Розрахунок може здійснюватися як на основі прибутку до відрахування відсотків та податків – EBIT (earnings before interest and tax) або на основі прибутку після оподаткування, однак до сплати відсотків – EBIT∙(1-tax).

Якщо розрахунок рентабельності інвестицій здійснюється за декілька періодів, то використовуються середньоарифметичні дані і розрахований показник в літературі називають середня норма прибутку ARR:

I – сума інвестицій;

P – балансовий прибуток у періоді t;

N – тривалість проекту (років).

Накопичене сальдо грошового потоку NV – це обсяг перевищення сумарних грошових доходів над сумарними грошовими витратами щодо певного інвестиційного проекту за визначений період.

Коефіцієнт співвідношення доходів і витрат. Цей показник розраховується як співвідношення суми доходів від інвестицій до суми всіх витрат, як інвестиційних, так і експлуатаційних.

, де

P_t – доход від реалізації інвестиційного проекту у період t;

I_t – сума інвестиційних витрат у період t;

E_t – сума експлуатаційних (поточних) витрат у період t;

t – кількість періодів отримання доходу (інвестиційний цикл), t=1,…,n.

Головною перевагою статичних методів оцінки ефективності інвестицій є простота розрахунків.

Недоліками статичних методів є:

- не враховується зміна вартості грошей у часі;

- показником повернення інвестицій вважається лише прибуток. Однак на практиці інвестиції повертаються у вигляді грошового потоку, який включає прибуток та амортизаційні відрахування, а тому в статичних методах оцінки ефективності збільшується розрахунковий термін окупності інвестицій та занижується норма рентабельності;

- не приймається до уваги можливість реінвестицій доходів.