Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tema_3.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
270 Кб
Скачать
☆

6. Міжнародні та національні стандарти оцінки

У міжнародній практиці з метою розробки та публікації в суспільних інтересах стандартів з оцінки вартості майна, а також забезпечення гармонізації стандартів різних держав в 1981 році було створено Міжнародний комітет зі стандартів оцінки майна (The International Valuation Standards Committee, IVSC). Україна на даний час є членом даної організації в особі Українського товариства оцінювачів.

У 2007 році було опубліковано восьме видання Міжнародних стандартів оцінки (The International Valuation Standards, IVS), які включають:

1) кодекс поведінки – визначає вимоги щодо етики та компетентності до професійних оцінювачів;

2) безпосередньо стандарти (міжнародні стандарти оцінки, МСО);

3) застосування – описують порядок застосування оцінки активів для фінансової звітності, а також для рішень щодо забезпечення позик або заставних;

4) керівництва – містять вказівки щодо проблем оцінки та застосування стандартів в конкретних ситуаціях бізнесу та надання оціночних послуг.

Дотримання міжнародних стандартів, застосувань та керівництв (усі три елементи мають однакове значення) є обов’язковим для всіх оцінювачів, що виконуються завдання в межах IVS.

У відповідності до міжнародних стандартів оцінки та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» розроблено національні стандарти оцінки:

- Національний стандарт (НС) № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»;

- Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна»;

- Національний стандарт № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів»;

- Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності».

У відповідності з НС № 1 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи:

- витратний (майновий – для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);

- дохідний;

- порівняльний.

Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об’єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення).

Основними методами витратного підходу є:

- метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості відтворення (поточної вартості витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об’єкта, який ідентичний об’єкту оцінки) з подальшим вирахуванням суми зносу;

- метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення (поточної вартості витрат на створення (придбання) нового об’єкта, подібного до об’єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною) з подальшим вирахуванням суми зносу.

Під час застосування цих методів використовуються вихідні дані про об’єкт оцінки, інформація про відтворення або заміщення об’єкта оцінки чи подібного майна або середньостатистичні показники в сучасних цінах.

Дохідний підхід передбачає, що вартість об’єкта оцінки визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об’єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.

При оцінці майна з допомогою дохідного підходу використовуються такі поняття:

- грошовий потік – сума прогнозованих або фактичних надходжень від діяльності (використання) об’єкта оцінки;

- чистий операційний дохід – прогнозована сума надходжень від використання об’єкта оцінки після вирахування усіх витрат, пов’язаних з отриманням цієї суми;

- вартість реверсії – вартість об’єкта оцінки, яка прогнозується на період, що настає за прогнозним;

- ставка капіталізації – коефіцієнт, що застосовується для визначення вартості об’єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому. Ставка капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний та/або позиковий) і норму його повернення;

- ставка дисконту – коефіцієнт, що застосовується для визначення поточної вартості виходячи з грошових потоків, які прогнозуються на майбутнє, за умови їх зміни протягом періодів прогнозування. Ставка дисконту характеризує норму доходу на інвестований капітал та норму його повернення в післяпрогнозний період, відповідно до якої на дату оцінки покупець може інвестувати кошти у придбання об’єкта оцінки з урахуванням компенсації всіх своїх ризиків, пов’язаних з інвестуванням.

Основними методами дохідного підходу є:

- пряма капіталізація доходу застосовується у разі, коли прогнозується постійний за величиною та рівний у проміжках періоду прогнозування чистий операційний дохід, отримання якого не обмежується у часі. Капіталізація чистого операційного доходу здійснюється шляхом ділення його на ставку капіталізації;

- непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку) застосовується у разі, коли прогнозовані грошові потоки від використання об’єкта оцінки є неоднаковими за величиною, непостійними протягом визначеного періоду прогнозування або якщо отримання їх обмежується у часі. Прогнозовані грошові потоки, у тому числі вартість реверсії, підлягають дисконтуванню із застосуванням ставки дисконту для отримання їх поточної вартості.

Ставка капіталізації та ставка дисконту визначаються шляхом аналізу інформації про доходи від використання подібного майна та його ринкові ціни або шляхом порівняльного аналізу дохідності інвестування в альтернативні об’єкти (депозити, цінні папери, майно тощо).

За допомогою дохідного підходу визначається ринкова вартість та інвестиційна вартість.

Результатом комбінування витратного та дохідного підходів є метод залишку, який ґрунтується на врахуванні принципу внеску (граничної продуктивності).

Цей метод застосовується для оцінки об’єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок під забудовою тощо.

Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об’єктами порівняння та об’єктом оцінки.

Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта до ціни продажу (пропозиції) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]