- •1.1 Фототрансформатор seg-1(фтв) і seg-4(фтм)………………………...10
- •І. Загальна характеристика приладів
- •Фототрансформатор seg-1 (фтв) і seg-4 (фтм) Фототрансформатор фтв
- •Фототрансформатор фтм
- •1.2 Стереокомпаратор ска-18 і ска-30 Автоматизований стереокомпаратор ска- 18
- •1.3 Онега – 2
- •II. Аерофотознімання I його властивості
- •2.1 Поняття про аерофотознімання
- •2.2 Основні технічні вимоги до топографічної аерозйомки.
- •- Антена gps - приймач gps - управляючий комп'ютер - аерофотокамера - навігаційний пристрій - дисплей пілота Рис. 2.2. Технічні засоби системи ascot
- •2.3 Розрахунок параметрів планової аерофотозйомки.
- •2.4 Розрахунок параметрів планово-висотної прив’язки
- •Ііі. Фототріангуляція
- •3.1. Призначення, ідея та загальна характеристика
- •3.2 Аналітична блочна фототриангуляція
- •3.3 Точність аналітичної фототріангуляції
- •3.4 Аналогова просторова фототріангуляція
- •3.5. Складання проекту побудови мережі фототріангуляції
- •3.6 Цифрова фотограмметрична станція “Дельта”
- •3.7 Обробка результатів вимірювань на Цифровій фотограмметричній станції “Дельта”
- •IV. Дешифрування знімків
- •V. Основні вимоги до складання карти 1:10000
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Додатки Файл опорних точок
- •Координати центрів проектування
- •Файл параметрів нового блоку
- •Файл результатів фотограмметричних вимірювань
3.2 Аналітична блочна фототриангуляція
В блочній або багатомаршрутній фототріангуляції використовують зв'язок, який існує між знімками і між маршрутами. Завдяки безперервному поздовжньому i поперечному перекриванню знімків в маршрутах створюється можливість побудови фотограмметричної мережі одночасно для декількох маршрутів. Завдяки цьому способу фототріангуляції скорочується обсяг польових геодезичних робіт.
Блочну фототріангуляцію можна будувати способами зв'язок незалежних моделей i незалежних маршрутів. За способом зв'язок одночасно будується i врівноважується мережа по всіх знімках, які входять в блок. На знімках вимірюють координати точок, включених в мережу, визначають наближені значения невідомих елементів зовнішнього оріентування i координат точок місцевості, складають рівняння поправок для кожного зображення точки мережі, отримують систему рівнянь всього блоку і розв'язують методом послідовних наближень. Побудову мережі вважають закінченою, якщо поправки в останньому наближенні не виходять за межі допусків.
При побудові i з'єднанні незалежних моделей довільно вибирають довжину базиса i систему координат для кожної моделі. Зв'язкові точки в суміжних моделях будуть мати різні значения, так як мають різні системи координат. З'єднання моделей виконується шляхом складання i розв'язання рівнянь поправок.
Рівняння розв'язують шляхом послідовних наближень за умови [pv2] = min.
Внаслідок розв'язку рівнянь визначають елементи зовнішнього орієнтування одиночних моделей i геодезичні координати точок блочної мережі.
При побудові блочної фототріангуляції способом незалежних маршрутів кожна маршрутна мережа будується в довільному масштабі i в індивідуальній системі координат. З'єднання окремих маршрутів виконується по зв'язкових точках в зоні поперечного перекривання, геодезичне орієнтування виконується по опорних точках.
3.3 Точність аналітичної фототріангуляції
Точність побудови мережі фототріангуляції залежить від багатьох чинників, серед яких головним є геометрична та фотографічна якість фотозображення, параметри аерофотознімання, точність вимірювання знімків, та розташування опорних точок, математична модель фототріангуляції тощо.
Основними джерелами помилок в координатах точки на знімку є дисторсія об’єктива, деформація фотоматеріалу не вирівнювання фотоемульсійного шару в площину, рефракція атмосфери, клиновидність світлофільтра , помилки ототожнення та розпізнавання точок на знімках.
Очікувану точність фототріангуляції можна заздалегідь підрахувати, використовуючи відповідні формули. Для вільної маршрутної мережі середні квадратичні помилки координат точки, що знаходиться в кінці маршруту будуть такими:
;
,
.
-
опорна точка
Рис. 3.4 Схема розміщення опорних точок в маршруті знімків
Для схеми прив’язки з чотирьох опорних точок (рис.3.4) найбільша помилка виникає посередині маршруту, а середні квадратичні помилки обчислюють так:
,
,
.
де n - кількість базисів в маршруті, f- фокусна віддаль, b - базис в масштабі знімка, тq - середня квадратична помилка виміру паралакса, т - знаменник масштабу знімка.
Рис. 3.5 Схема розміщення опорних точок для фототріангуляційного блока.
Для блокової фототріангуляції (рис.3.5) можна скористатись формулами Ф.Лисенка
,
де n - кількість знімків в блоці, s - кількість знімків, на яких зобразилась точка (залежить від поздовжнього та поперечного перекритів), k - кількість точок мережі на кожному знімку, r - число опорних точок в блоці, Н - висота фотографування, р - середнє значения поздовжнього паралакса. Аналіз формул дає змогу дійти таких висновків:
- збільшення кількості опорних точок в блоці з 10 до 100 підвищує точність побудови лише на 6-7 %;
- якщо кількість точок на знімку збільшити з 5-ти до 12-ти, то точність підвищиться в 1.5 раза;
- збільшення поперечного перекриття з 20 % до 60 % підвищує точність побудови в 1,8 раза.
