Порушення законодавчих документів про права людини

На думку половини опитаних дітей, в Україні порушується право:

• на медичну допомогу;

• на повноцінне харчування;

• на достатній рівень життя;

• на відпочинок.

Результати опитування , проведеного Центром “Соціальний моніторинг” за сприяння Представництва ЮНІСЕФ в Україні:

• лише 3% дітей зазначили, що їх права не порушуються;

• 48% вважають, що права дитини порушуються досить часто;

• 49% мають думку, що права дитини в Україні порушуються інколи.

Чому треба охороняти дитинство?

• росте чисельність дітей-безпритульників. Появився новий термін – “соціальне сирітство ”. Майже 90% дітей, які перебувають у дитячих будинках, діти сиріти при живих батьках;

• в результаті абортів гине 4,5-5 млн. дітей. 25% дітей, що народжуються, мають ту або іншу патологію нервової системи. Росте число дітей хворих на епілепсію, ДЦП, шизофренію. Тільки 14-15% випускників вважаються практично здоровими;

• дівчатка в 11-12 років вступають у статеві стосунки. 25% зареєстрованих проституток – це діти та підлітки;

• за даними дослідження Всесвітньої організації охорони здоров'я, Україна у рейтингу споживання алкоголю неповнолітніми посідає перше місце у світі. Фактично випивати спиртні напої у нас починають у віці 10-13 років. За статистикою Міністерства охорони здоров'я 60% дитячих отруєнь спричинені саме алкоголем. Статистика свідчить, що за останні 10 років число осіб, які регулярно вживають слабоалкогольні напої, зросло в 10-12 разів.

Законодавство України щодо соціального захисту дітей, які потребують особливої уваги

• Указ Президента України „Про затвердження Заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків” від 17.10.1997 року.

• Постанова Кабінету Міністрів України „Про поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування” від 16.06.1998 року.

• Указ Президента України „Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації у суспільстві” від 18.03.1998 року № 200/98

• Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності” від 28.01.2000 року № 113/2000

• Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей” від 30.12.2000 року.

• Закон України від 02.02.2005 року „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”.

Діяльність соціальних служб зі захисту даної соціальної групи

Суттєву допомогу державним структурам у роботі з дітьми вулиці надає діяльність громадських та інших недержавних організацій, а також підтримка з боку міжнародних організацій, які опікуються цією проблемою в Україні. Міжнародні організації ЮНІСЕФ, «Карітас», («європейський Рух», «Надія і житло для дітей», «Отчий дім», «Лікарі світу - СІЛА», Міжнародне товариство прав людини, а також зарубіжні благодійні організації «СОС-Кіндердорфінтернешнл» (Австрія), «Надії дітей» (Швеція), Німецько-Польсько-Українська Спілка Східної Європи реалізують та сприяють впровадженню проектів допомоги безпритульним та бездоглядним дітям в Україні.

Основною метою діяльності громадських організацій, які здійснюють підтримку «дітям вулиці», є всебічна підтримка дітей у кризових ситуаціях, надання соціально-психологічні реабілітації в недержавних притулках та центрах і психологічної реабілітації; надання житла, харчування, одягу; оздоровлення в літніх таборах. Серед таких організацій можна виділити групу організацій, які вивчають проблему безпритульності на інформаційно-аналітичному рівні, виконують соціологічні дослідження, опитування з метою пошуку ефективних практичних форм та методів роботи з цією категорією дітей та їхніми родичами. Однак, відсутність співробітництва з відповідними державними структурами на місцях та на національному рівні не сприяє організації ефективної підтримки «дітей вулиці».

Останнім часом помітну роль у вирішенні проблеми безпритульних неповнолітніх в Україні відіграють засоби масової інформації. Телевізійні програми «Дитяча пошукова служба», «Милосердя», що створені телерадіокомпанією «Надзвичайні новини», і програма «Без табу» не лише висвітлюють проблему, а й сприяють влаштуванню долі кожної конкретної дитини, яка опинилася в кризовій ситуації.

Незважаючи на роботу, що проводиться на державному та місцевому рівнях, взаємодію державних і громадських установ, це не вирішує проблему дитячої безпритульності та бездоглядності. Феномен «дітей вулиці» залишається гострою проблемою нашого сьогодення.