2. Основи грошового обігу

Грошовий обіг — рух грошей в готівковій та безготівковій формі, що обслуговує кругообіг товарів та послуг в процесі розширеного відтворення. В сучасний період гроші поступають в обіг через механізм банківського кредитування економічних суб’єктів. Обслуговуючи різноманітні акти купівлі-продажу товарів та інші платежі, гроші постійно віддаляються від того місця, де вони вступили в сферу обігу, переходять від одного економічного суб’єкта до іншого. Вилучаються з обігу гроші при погашенні банківських позичок. Тому політика розширення чи звуження банківського кредитування безпосередньо впливає на масу грошей в обігу, на стан грошового обігу.

Готівкові розрахунки — здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громадянами, а також на незначні суми між підприємствами, організаціями, установами. До Г. р. належать виплати підприємствами грошових доходів населенню у вигляді заробітної плати, стипендій, пенсій, грошових допомог, оплати закупленої сільськогосподарської продукції, надходжень із фінансової системи та інші. Г. р. між окремими громадянами виникають, як правило, в процесі купівлі-продажу товарів, надання та оплати послуг. Видача готівки для виплати заробітної плати, стипендій і грошового забезпечення військовослужбовців проводиться банками за строками, що встановлені колективними угодами, рішеннями уряду, а також вказівками Національного банку. Готівка видається з рахунків підприємств за допомогою чеків, на звороті яких вказується цільове призначення грошей, що одержуються.

Безготівкові розрахунки — система грошових розрахунків, які проводять без участі готівки, тобто перерахуванням банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача або заліком взаємних вимог. Б. р. є складовою частиною грошового обігу. До складу системи Б. р. входять: принципи, вимоги до організації, форми і способи розрахунків, черговість платежів. Розрахункові документи Б. р. організовують за такими принципами: розрахунки проводяться, як правило, після відпуску товарів і надання послуг; тільки через банк і під його контролем; тільки за згодою платника; платежі проводять тоді, коли на рахунку платника є вільні кошти, або коли є право на одержання кредиту. Організація Б. р. повинна відповідати таким вимогам: забезпечувати своєчасність платежу за реалізовані товари і послуги; створювати умови для взаємного контролю платників і одержувачів коштів за додержанням розрахункової і договірної дисципліни, а також для банківського контролю за учасниками розрахунків; не допускати позапланового перерозподілу коштів в процесі розрахунків, сприяти зближенню моментів отримання і оплати товарно-матеріальних цінностей. Способи Б. р. полягають: у перерахуванні коштів з розрахункового (поточного) рахунку платника на рахунок одержувача в банку; в зарахуванні взаємних вимог. Б. р. бувають іногородніми, одногородніми та міжнародними. Під міжнародними розуміють розрахунки між експортерами та імпортерами, яких обслуговують установи банків, що знаходяться в різних країнах. Одногородніми називаються розрахунки між постачальником і покупцями, яких обслуговує одна установа банку (або різні установи банку) в межах того ж самого міста (незалежно від місцезнаходження організації). Міжнародні розрахунки, в свою чергу, поділяються на розрахунки за місцем імпортера і за місцем експортера. В залежності від сфери застосування Б. р. поділяються на дві групи: розрахунки в нефінансовому секторі (при товарних операціях) — за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи; розрахунки у фінансовому секторі (при нетоварних операціях).