- •Тема 1. Платіжна система та її елементи
- •1. Поняття платіжної системи
- •Платіжна система і її елементи
- •2. Основи грошового обігу
- •3. Платіжні інструменти
- •Платіжні інструменти характеризуються:
- •Платіжні інструменти безготівкових розрахунків
- •Кредитові платіжні документи
- •Дебетові платіжні інструменти
- •Загальна схема форм платіжних інструментів
- •До стандартних повідомлень належать:
- •Пластикові картки
- •Комунікаційні системи переказу грошей
До стандартних повідомлень належать:
торговельні перекази,
валютні операції,
банківські перекази,
спеціальні повідомлення тощо.
Система може використовуватись для платежів у внутрішньому обороті, але в переважній більшості — для здійснення платежів за кордон. Специфіка цієї системи розрахунків у тому, що сам акт відправлення доручення не складає безвідкличного зобов’язання з боку банку-відправника: виконанням платіжних інструкцій займається банк-кореспондент — учасник SWIFT.
Постійне доручення банку. Інструкція клієнта банку імпортера про виконання платежів, що повторюються, на користь експортера. Доручення визначає суму та терміни платежу. У випадку постійного доручення на суму, яка постійно змінюється, клієнт попередньо повідомляє банк про суму платежу, використовуючи для цього термінал, а також паперові або магнітні носії.
Пластикові картки
Пластикова картка — це інструмент безготівкових розрахунків і засіб отримання кредиту. Перші картки сучасного виду з’явилися в США на початку 50-х років. Пізніше систему карткових розрахунків було введено у банках багатьох країн.
У США виникли загальнонаціональні асоціації, що об’єднували тисячі банків-учасників, мільйони людей стали власниками карток, сотні тисяч торговельних установ почали приймати картки для розрахунків при купівлі товарів у роздрібній торгівлі. Системи карткових розрахунків набули розповсюдження в багатьох країнах світу, а розрахунки набули міжнародного характеру.
З технічного погляду, кредитна картка не є платіжним інструментом. Споживач не переказує кошти, коли використовує кредитну картку. Вона гарантує продавцю, який надає послугу покупцю, що останній оплатить рахунок пізніше іншим платіжним інструментом, переважно чеком.
«Піонери» платіжних карток — Diners Club, American Express — змогли успішно розповсюдити їх завдяки ряду переваг.
• По-перше, за своїми розмірами платіжна картка значно менша, ніж чекова книжка.
• По-друге, її одразу ж почали використовувати в міжнародному масштабі, тому що обидві ці компанії з самого початку були забезпечені мережею комерсантів, які приймали картки.
• Третьою перевагою стала можливість забронювати або замовити щось телефоном, назвавши тільки номер своєї картки, і користуватися певними пільгами у комерсантів, які входять у цю мережу.
• Крім цього, такий спосіб оплати майже обов’язково передбачав надання кредиту уже в силу того факту, що передача «квитанції» і дебетування рахунку власника картки вимагає певного часу. У ряді країн, у тому числі й у США, емітентам часто вдавалося зробити цю перевагу законною, змусивши власника картки платити за неї внесок у вигляді відсотків, які спочатку були дуже високими і поступово знижувалися. Таким чином, «розрахункова» картка також ставала і «кредитною».
Останніми роками кредит за допомогою карток став дуже цінуватися банками, оскільки він менш ризикований і прибутковий.
Комунікаційні системи переказу грошей
Найбільш розповсюдженими серед банків формами передачі платіжних інструкцій іноземному банку-кореспонденту є:
СВІФТ (товариство всесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій);
телексне повідомлення;
Micro Cash Register.
Переваги СВІФТ очевидні — це висока швидкість і надійність розрахунків. Проблема полягає у вартості обладнання для СВІФТ. Його доцільно встановлювати лише тоді, коли воно може достатньо швидко окупитися.
При переказі коштів телексом бажано використовувати форматований телекс, так як його вартість нижча. Формат платіжного доручення по телексу подібний до формату повідомлення по СВІФТ, він має такі ж поля.
Система Micro Cash Register використовується при роботі з якимось одним іноземним банком та його філіями. Банки найчастіше використовують цю систему при розрахунках через Bank of New York і Banker Trust. Інформація передається в іноземний банк по модемному зв’язку. Кожному переказу надається номер, на який робиться посилання у витягях і в запитах.
Micro Cash Register має пакет прикладних програм, дозволяючих випускати тратти, відкривати акредитиви в іноземному банку. Досить корисним є Central Information File, котрий має перелік всіх кореспондентів іноземного банку і всіх банків, занесених в систему клірингових розрахунків у США (CHIPS,ABA). Наведення цього номеру в платіжному дорученні прискорює проходження платежу, так як він автоматично проходить через комп’ютерну мережу банка. Для банків, що мають достатню кількість платіжних доручень на день і не стали членами СВІФТ, це одна з найбільш зручних форм розхрахунків.
