3.Підхід до управління з позиції виділення різних наукових шкіл

Школа наукового управління(1885 - 1920) – засновником школи вважається Фредерік Тейлор, який працював у металургійній компанії. Своїми експериментами та науковими працями він намагався доказати що розроблені ними методи наукової організації праці та сформовані на їх основі принципи наукового управління здійснять революцію у виробництві та замінять застарілі методи управління на більш раціональні наукові підходи.

Головні ідеї Тейлор сформулював у вигляді принципів наукового управління:

1. Розробка оптимальних методів виконання роботи завдяки науковому вивченню витрат часу, затрачених ресурсів та зусиль працівників.

2. Абсолютне дотримання розроблених на наукових підставах стандартів і правил.

3. Підбір, підготовка і розстановка працівників на ті робочі місця і ті завдання на яких вони принесуть найбільшу користь.

4. Оплата за результатами.

5. Використання функціональних менеджерів. Які забезпечують функціонування виконання робіт їх контроль за спеціалізованими напрямами.

6. Підтримка товариських відносин між працівниками та менеджерами.

Класична школа управління(1920 – 1950) – засновником класичного менеджменту вважається французький підприємець та інженер Анрі Файоль, який створив першу цілісну класичну школу управління і сформулював її основні принципи та функції.

До основних принципів адміністративного управління Файолі становлять:

• Влада не віддільна від персональної відповідальності

• Розподіл праці за спеціалізацією

• Єдність розпорядження бо єдиноначальність

• Дисципліна обов’язкова для всіх, що передбачає взаємоповагу керівників та підлеглих

• Підпорядкування індивідуальних інтересів загальному

• Справедлива винагорода для всіх

• Порядок, який грунтується на принципі «кожному своє місце» і «кожний працівник на своєму місці»

• Постійність персоналу

• Відданість персоналу загальній справі

• Ініціатива працівників

Дата: 14.03.15

Тема3: Внутрішнє і зовнішнє середовище організації План

1. Організація і складові його внутрішнього середовища

2. Цілі як засоби формування і розвитку організації

3. Структура організації

4. Зовнішнє середовище організації

1.Органіцація і складові його внутрішнього середовища

Згідно із системним підходом кожна організація – це відкрита система яка складається з взаємопов’язаних елементів які діють узгоджено мають спільну мету та становлять єдине ціле. Саме цілісність та життєздатність організації забезпечується завдяки елементам з яких вона формується. Сукупність цих елементів становить внутрішнє середовище організації. Його проектування та створення відбувається з огляду на специфіку діяльності організації, коли її споживачі, умови господарювання, ринкову кон’юнктура.

Внутрішнє середовище організації формується керівниками відповідно до їх уявлень про те які саме елементи забезпечують її ефективне функціонування та розвиток.

Найчастіше виділяють 5 основних елементів:

Цілі Структура Технології Завдання Персонал

Цілі організації, формуються з урахуванням ринкової кон’юнктури на основі наявних і потенційних можливостей організації.

Структура організації, формуються під обрані цілі в такий спосіб, щоб забезпечити необхідний рівень гнучкості та мобільності організаційних дій.

Система технологій, тобто це знання як із сировини створити необхідну продукцію які повинні бути спрямованні на отримання конкурентоспроможної продукції, за технічними та економічними параметрами.

Завдання, це різні види робіт які повинні бути виконанні за допомогою системи технологій для досягнення цілей організації.

Персонал, тобто це людські ресурси які добираються з врахуванням кваліфікаційних характеристик та можливостей виконання завдань.

Отже внутрішнє середовище організації – це складна система елементів та зв’язків між ними що є об’єктом керування та регулюванням виробництва