1.Поняття делегування

Делегування являє собою засіб, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників завдання, які необхідно виконати для досягнення цілей всієї організації. Важливим є те, що сутність управління полягає в умінні досягати виконання роботи іншими, тому основний зміст управління являє собою дію, яка перетворює людину на керівника.

Цілями делегування:

• Розвантажити керівників вищих рівнів, звільнити їх від поточних справ, створити умови для вирішення стратегічних завдань управління.

• Підвищити дієвість нижчого рівня управління.

• Збільшити зацікавленість працівників.

Для правильного використання принципу делегування повноважень, необхідно розуміти сутність відповідальності. Відповідальність – це зобов’язаність вирішувати поставлені завдання та відповідати за якість їх виконання. Потрібно розуміти, що відповідальність не можна делегувати. Це означає, що з керівника не знімають відповідальність на невиконане завдання, якщо з цим завданням не справився підлеглий.

Обсяг відповідальності є однією з причин високих окладів менеджерів. Відповідальність особи за успішне виконання завдань не може бути без делегування повноважень на використання необхідних ресурсів.

Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких її співробітників на виконання завдань. Повноваження делегують посаді, а не певній особі, яка обіймає цю посаду. При зміні роботи людина втрачає повноваження старої посади й отримує повноваження нової.

Делегування є процесом, за допомогою якого здійснюється поділ праці між людьми. Тому він обов’язковий для будь-якого підприємства, фірми, компанії. Менеджмент як такий неможливий без делегування повноважень.

Якщо делегування немає, менеджер змушений виконувати всі без винятку трудові процеси сам, щоб досягти цілей, що стоять перед організацією. Але це неможливо при великому обсязі виробництва та продажів. Тому необхідно передавати частину своїх прав і обов’язків підлеглим.

2.Етапи процесу делегування

Передача повноважень можлива при наявності взаємної довіри між менеджером і підлеглим. Тому, ефективне управління, засноване на делегуванні повноважень, невіддільне від підбору та розстановки кадрів, постійної роботи з людьми. Це можливо тільки тоді, коли менеджер сам формує свою команду.

У процесі делегування необхідно враховувати психологію виконавців. Успіх делегування істотно зростає. Якщо менеджер і співробітник, якому делеговані повноваження, єдині в розумінні цілей і завдань управління організацією і зв’язані взаємною довірою.

Правильне делегування завжди має дві сторони. Перша полягає и тому, щоб знати, що і кому слід делегувати. Менеджер, приступаючи до поділу праці на своїй ділянці, повинен заздалегідь чітко визначити обов'язки для кожного виконавця, їхній обсяг і послідовність.

Іншу сторону делегування складає форма або спосіб доручення обов'язків. Важливо, щоб менеджер володів умінням створювати зацікавленість підлеглих, тобто щоб йому було доступне мистецтво використання влади і мистецтво досягнення гарних результатів за допомогою своїх працівників.

Делегуванню повноважень передує значна підготовча робота, яку повинен здійснювати керівник. Вона полягає у визначенні того, для чого, кому, яким чином делегувати повноваження, які вигоди від цього.

Загалом процес делегування включає наступні етапи:

1. Аналіз виконуваних керівником робіт.

2. Вибір завдання, яке буде делегуватись.

3. Розгляд умов делегування:

• об'єкти, час виконання роботи;

• показники результативності діяльності;

• оцінювальні показники;

• методи контролю;

• розподіл ресурсів для реалізації завдання;

• межі відповідальності та методи мотивації.

  4. Вибір виконавців.

  5. Підготовка виконавця до реалізації делегованих завдань.

  6. Контроль за результатами делегування.