2. Обговорення проблем евтаназії

Біоетика обговорює проблему евтаназії з урахуванням відмінності методів лікування, типів пацієнтів, ситуацій; орієнтуючись на граничну конкретність аналізу, йде ще — вимагає розгляду кожного можливого випадку евтаназії у його одиничності. Ми зупинимося лише з питанні принципової допустимості евтаназії, про праві дії і бездіяльність, результатом яких смерть.

Наголосимо: евтаназія — не легка смерть, а рішення щодо її приводу.Подлежащая обговоренню дилема ось у чому: надати чи хворого техніки і природі, прирікаючи його за важку, тривалу та болісну смерть, чи шляхом скоєння чинесовершения якихось дій, допомогти йому померти. Тут потрібен ще одне уточнення. Оскільки передбачається, що швидка безболісна смерть краща самих вмираючого, то визначальною є позиція хворого, виражена як він власна воля чи воля його опікунів. Тим самим було питання зводиться права пацієнтів за показ такої відмови від лікування, результатом якого "буде гарантована смерть.Эвтанази, за англо-американської дослідницею Ф.Фут можна з'ясувати, як «рішення про смерть через те, хто вмирає».

Евтаназія як проблема виникає у контексті визнання безумовною цінності особистості та її життя,реализующейся через автономію особистості, вона можливе тільки відносин між індивідами, котрі за характеру особистих зв'язків і громадських організацій позицій бажають одна одній виключно добра. Якщо відношенні людей їхній об'єктивній змісті і суб'єктивних установках насичені ворожнечею, недовірою, то евтаназії може бути промови, оскільки вона буде зацікавлений у цих ситуаціях ще тільки однієї прикритої можливістю злобливого поведінки. Внутрішнє напруга ситуації евтаназії, її проблемність у тому полягає, що вона сприймається як продовження і конкретне вираз гуманного, морально шанобливого ставлення тому, кому допомагають померти. Вона сприймається як винятковий випадок, коли принцип гуманізму вдається зміцнити своєму позитивному значенні через видиме відступ від цього.

Евтаназія, розглянута із боку лікаря, то, можливо пасивної і необхідність активної, а розглянута із боку пацієнта — добровільної і недобровільною.

Пасивна евтаназія означає, що лікар усувається від цієї ситуації і робить дій, які б підтримати життя, і тим самим пасивно санкціонує смерть хворого. Що стосується активної евтаназії робляться спеціальні дії, з тим, аби пожвавити смерть. Різниця між пасивної і необхідність активноїевтаназией вважається багатьма таким істотним, що як перша інтерпретується як «дати померти», а друга — як «вбивство».

Добровільна евтаназія здійснюється з згоди хворого (заздалегідь й у юридичної формі висловлювати волю у разі, що під визначення евтаназії, стало панівною практикою у низці країн Заходу). Сама добровільність вимагає у разі конкретного описи, виключає будь-які двозначності: воля має бути виражена неодноразово, зрозуміло і твердо, вільно (без зовнішнього морального, юридичного, психологічного чи іншого тиску), з урахуванням хорошою інформованості.Недобровольная евтаназія здійснюється без явно вираженого згоди хворого, зовсім значить, ніби у разі суперечить її волі — просто йдеться про ситуаціях, коли пацієнт заздалегідь не висловив волю вже фізично неспроможна цього; у своїй передбачається, якби в останній момент, коли постає питання евтаназії, пацієнт зберігав можливість висловлювати своєї волі, він вирішив б померти.Недобровольная евтаназія, яку ще називаютьассистированной, насправді інтерпретується як особливий випадок добровільної.

У про виокремлення цих форм евтаназії важливе значення має етичний критерій. Передбачається, що добровільна евтаназія краще недобровільною, а пасивна евтаназія краще активної. У цьому етично істотнішим вважається -різницю між пасивної і необхідність активноїевтаназией; у країнах, де юридично дозволена, йдеться про пасивної евтаназії. Активна евтаназія в жодній країні отримала юридичної санкції, хоча практиці судові органи виявляють до подібного роду випадків велику поблажливість. У дискусіях висловлюється думка, яка визнає різницю між пасивної і необхідність активноїевтаназией морально значимим і навіть вважає активну евтаназію більш «чесної». Цей погляд, проте, немає широкої підтримки. 

Комбінуючи відзначені форми евтаназії і володіючи їхніми, узявши за критерій ступінь моральної прийнятності, ми матимемослеующий ряд. У першому місці виявиться добровільна пасивна евтаназія. Серед, взагалі вважає принципово припустимі ми суперечки навколо евтаназії і евтаназію, вона розглядається як найбільш правомірного випадку.Второе-третье місце займутьнедобровольная пасивна евтаназія і добровільна активна евтаназія. Але вони менше прибічників. На останньому, четвертому місці виявитьсянедобровольная активна евтаназія, етичне обгрунтування якої представляє найбільші труднощі.