4. Види ринку праці

Види ринків праці можна розглядати з різних точок зору. Це пов'яза­но з формуванням ринкових систем господарювання та притаманних їм відносин, які стосуються всього комплексу політичних, соціальних, пра­вових, психологічних та інших аспектів життєдіяльності людини.

Сегментацію ринку праці у світовій економіці прийнято розподіля­ти на первинний і вторинний сектори.

Основними критеріями сегментації ринку праці є:

а) спосіб включення робочої сили в процес праці;

б) спосіб координації праці;

в) спосіб оцінки праці.

З урахуванням цих критеріїв до первинного ринку праці відносять такі категорії працівників:

• підприємці та менеджери;

• працівники нових гостродефіцитних професій, пов'язаних з обслу­говуванням ринку;

• інженерно-технічні працівники високої кваліфікації, на працю яких є попит;

• працівники органів управління;

• основний персонал підприємств кооперативів, малих підприємств, новостворених структур, які посіли на ринку достатньо міцні позиції. Ці працівники відрізняються гарантованою (пов'язаною із стабільним роз­витком підприємства) зайнятістю, високооплачуваною роботою, висо­кою готовністю працювати в умовах ринку.

До вторинного ринку праці в Україні слід віднести:

• по-перше, всіх зайнятих, рівень праці яких не відповідає потребам підприємства, тобто приховано безробітних, їх становище нестійке, при пер­ших кардинальних змінах у техніко-організаційній структурі виробництва ця категорія може поповнити відкрите безробіття;

• по-друге, особи, зайняті неповний робочий день (жінки з малими дітьми, молоді люди, пенсіонери);

• по-третє, сезонні робітники, тимчасово зайняті за трудовими до­говорами;

• по-четверте, робітники низької кваліфікації, чия конкурентос­проможність у ринкових умовах вкрай низька, а можливі дії для її підви­щення обмежені.

Для усього сегмента властиві нестійкість економічного становища, низькі доходи, неготовність до роботи в ринкових умовах.

Специфікою українського вторинного ринку є те, що до нього по­трапляють люди, які в свій час одержали високу кваліфікацію та освіту.

Усередині як первинного, так і вторинного ринків, між окремими групами існують відмінності. Це свідчить про те, що всередині ринків є більш вузькі сегменти. Конкуренція розгортається всередині сегментів, між сегментна конкуренція відсутня.

Ринок праці поділяється на внутрішній та зовнішній. Ці поняття фіксують стан ринку праці щодо конкретного підприємства.

Основний кадровий склад персоналу утворює його внутрішній ри­нок. Працівники, що залучаються із зовнішніх джерел, утворюють зовнішній. Більш ефективний внутрішній ринок, оскільки він передба­чає збереження стабільного колективу, фактор ефективної роботи, тра­дицій, стилю, звичаїв.

Тому підприємство намагається не допустити про­никнення на внутрішній ринок працівників ззовні.

Сегментація ринку на внутрішній і зовнішній дещо нагадує первин­ний і вторинний ринки, проте перший належить до підприємства, дру­гий охоплює всіх зайнятих у національній економіці.

В масштабі регіону прийняте розмежування повного (загального), фіксованого й внутрішньофірмового ринків праці, що тісно взаємопов'­язані.

Повний ринок охоплює сферу обігу робочої сили тих, хто має попит на робочу силу, працездатне населення, яке реально шукає роботу у дер­жавних і недержавних секторах економіки й потребує профорієнтації, професійної підготовки та перепідготовки.

Фіксований ринок - офіційна частина повного ринку, де рух робочої сили здійснюється через службу зайнятості.

Фіксований ринок праці охоплює незайняте населення, що зареєст­ровано у службі зайнятості за місцем проживання, вільні вакансії на підприємствах, в організаціях і установах, а також місця в системі фор­мальної освіти. На цьому ринку безробітних працевлаштовують за допо­могою центрів зайнятості, що можуть організувати перепідготовку кадрів у центрах профосвіти і на різноманітних курсах. Кожний обласний центр України в системі служби зайнятості має центри профорієнтації й про­фосвіти.

Внутрішній ринок фірми (підприємства) - локальний ринок праці, що охоплює систему відносин між роботодавцями і найманими робітниками безпосередньо на підприємствах, установах, організаціях з працевлаш­тування, розстановки кадрів, організації і охорони праці, тривалості ро­бочого часу та оплати, регулювання відносин під час скорочення штатів, вивільнення, закриття підприємства.

Внутрішній ринок фірм - невід'ємна частина цивілізованих ринко­вих відносин. Він успішно функціонує у всіх розвинутих країнах, де ство­рився як відповідна реакція на великий рух кадрів і став наслідком усві­домлення ролі та важливості організації ефективного використання людського капіталу для досягнення успіху підприємств і компаній.

З точки зору територіального підходу існують ринки праці:

• внутрішній - місцевий, регіональний, національний;

• зовнішній - транснаціональний та світовий.

Залежно від соціального підходу виділяють ринки:

• робочих кадрів (працівники, трудові ресурси, кадри це постійні працівники);

• спеціалістів.