Вапнування грунтів

Вапнування грунтів, внесення в грунт вапна та інших вапняних добрив для усунення надлишкової кислотності, шкідливою для багатьох с.-г. рослин; спосіб хімічної меліорації кислих грунтів. Вапнування грунтів засноване на заміні в грунтовому поглощающем комплексі іонів водню і алюмінію іонами кальцію і магнію. При вапнуванні в результаті нейтралізації кислотності грунту та збільшення вмісту кальцію посилюється життєдіяльність корисних мікроорганізмів (наприклад, бульбочкових бактерій, мікроорганізмів, минерализующих органічні залишки і перегній) і грунт збагачується доступними для рослин елементами живлення, поліпшуються її фізичні властивості (структура, водопроникність і ін) . Вапнування грунтів підвищує ефективність органічних і мінеральних добрив.

Вапнування грунтів широко застосовують на підзолистих, дерново-підзолистих і деяких торф'яних грунтах, рідше на сірих лісових грунтах і червоноземах. На підзолистих грунтах при pH їх у сольовий витяжці менше 4,5 необхідно вапнування грунтів під усі с.-г. культури; при pH 4,5-5,0 - під всі культури, крім люпину; при pH 5,1-5,5 - під культури, дуже чутливі до кислотності (буряк, капуста, цибуля, часник, конюшина, люцерна, смородина ), які потребують слабокислою і близькою до нейтральної реакції (бруква, турнепс, вика, квасоля, кукурудза, пшениця, ячмінь, огірки, яблуня, вишня) і переносять помірну кислотність, але підвищують врожай при внесенні високих доз вапна (овес, жито, тимофіївка , гречка); при pH 5,6-6,0 - тільки під буряком і люцерну, при pH більше 6,0 грунт вапнувати не слід. Дози вапняних добрив залежать від величини кислотності грунту та його механічного складу; вони повинні бути достатні для підтримки протягом 10-12 років слабокислою реакції грунту, що забезпечує нормальні умови для росту і розвитку більшості с.-г. культур (див. табл.1).

Дози вапняних добрив можуть бути знижені при неглибокій закладенні їх в грунт і застосуванні разом з органічними та мінеральними добривами. Вапняні добрива зазвичай вносять 1 раз на ротацію сівозміни. У деяких випадках, наприклад, якщо в сівозміні культури різко розрізняються за своєю потребу у вапнуванні, доцільно дробове внесення (у декілька прийомів) повної дози. Вапняні добрива можна вивозити в поле навесні, влітку і восени, на вирівняних масивах - по мерзлій землі і дрібному снігу. Ефективність вапнування грунтів в значній мірі залежить від рівномірності розподілу добрив по поверхні і хорошою закладенні їх в грунт. Вапнування грунтів дає значну прибавку врожаю (в середньому по СРСР в ц / га): зернових колосових культур (зерно) 0,5-4; зернобобових (зерно) 1-3; кормових буряків 30-60; картоплі 5-15; льону ( солома) 1-3; конюшини (сіно) 7-15; капусти 30-70; моркви 15-45. Для планового вапнування грунтів проводять спеціальні грунтові обстеження та польові досліди, складають картограми кислотності грунтів і вапнування.

Розрахунок норми вапна: СаСО₃(вапно) т/га = гідроліт.к-ть * 1,5

Гіпсування грунтів

Гіпсування грунтів, внесення в грунт гіпсу для усунення надлишкової лужності, шкідливою для багатьох с.-г. рослин; спосіб хімічної меліорації солонців і солонцюватих грунтів. Гіпсування грунтується на заміні натрію, поглиненого грунтом, кальцієм, в результаті чого покращуються її несприятливі фізико-хімічні та біологічні властивості і підвищується родючість. Дози гіпсу (встановлюють за кількістю натрію в кореневмісному шарі грунту, який необхідно замістити кальцієм) від 3-4 до 10-15 т / га, найбільші - на содових солонцях. Гіпс вносять у 2 прийоми: перед оранкою і після неї під культивацію. На солонцюватих грунтах, що містять меншу кількість натрію, ніж солонці, гіпс (3-4 ц / га) вносять у рядки разом з насінням. Гіпсування грунтів проводять у комплексі з агротехнічними заходами: глибока оранка (на 40-50 см) з перемішуванням солонцьово шару (це дає можливість перемістити гіпс, що міститься в підорному шарі, в орний шар), зрошення, внесення органічних добрив, снігозатримання та затримання талих вод , посів багаторічних трав.

Для гіпсування грунтів застосовують в основному сиро-мелений гіпс (з природних покладів), фосфогіпс - відходи виробництва добрив, відходи содової промисловості. Тривалість переходу солонців під дією гіпсу в культурну грунт, тобто меліоративний період, 8-10 років в незрошуваних умовах і 5-6 років при зрошенні. Середня прибавка врожаю зерна при внесенні гіпсу складає в чорноземній зоні (без зрошення) 3-6 ц / га, в зоні каштанових грунтів 2-7 ц / га. На зрошуваних землях ефективність гіпсування грунтів підвищується.

Розрахунок норми гіпсу: СаSО₄(гіпс) * 2Н₂О = 0,086 (заг.вміст Na-ємність вбир.меліоруємого шару*допустимий вміст Na(до 10%)) глибина меліоруємого шару*об`ємна вага грунту