- •Агрохімія
- •1.Агрохімічні властивості грунтів. Агрохімічні моделі родючості грунтів.
- •2. Баланс основних елементів живлення.
- •7. Органічні добрива, їх значення,види, хімічний склад та особливості застосування.
- •8. Екологічні аспекти використання добрив.
- •9. Азотні добрива, їх значення, перетворення в грунтах та особливості їх застосування.
- •10. Фосфорні добрива, їх значення, перетворення в грунтах та особливості їх застосування.
- •14. Бактеріальтні препарати. Класифікація, властивості та особливості застосування.
- •16. Хімічна меліорація кислих та засолених грунтів. Хімічна меліорація
- •15. Методи діагностики мінерального живлення рослин.
- •Вапнування грунтів
- •Гіпсування грунтів
- •17. Методи розрахунку норм добрив під прогнозований урожай.
- •18. Агрохімічне обстеження грунтів, використання агрохімічних картограм.
- •20. Особливості застосування добрив в умовах зрошення.
20. Особливості застосування добрив в умовах зрошення.
Добривам належить особлива роль у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур при зрошенні на різних ґрунтах і в різних кліматичних умовах. Добрива підвищують урожай озимої пшениці в умовах зрошення на 13‑27 ц/га, ярої пшениці – на 8‑13. Добре використовуються при зрошенні мінеральні, особливо азотні добрива. Зрошення створює сприятливі умови для підвищення ефекту дії та інших видів добрив – гною, компостів, пташиного посліду, сидератів. При зрошенні виключно велике значення набуває внесення добрив у кілька термінів: восени під основний обробіток ґрунту, навесні до посіву під культивацію (азотні) або при посіві разом з насінням (фосфорні добрива) і в підгодівлі під час росту рослин. Від дробового внесення добрив ефективність їх значно збільшується. Хороший ефект дає внесення в рядки при посіві малих доз гранульованого суперфосфату під поливні культури. Зрошення сприяє високій засвоюваності рослинами поживних речовин, які при підвищеному зволоженні ґрунту легко переходять у розчин і поглинаються корінням рослин. Зрошення створює сприятливі умови для застосування підживлень, які без зрошення в посушливій зоні не дають ефекту або малоефективні.
Систематичне внесення добрив збільшує кількість рухаючих форм поживних речовин в грунті, а застосування органічних добрив ще й кількість гумусу та структурних агрегатів, покращує водно-фізичні якості та поглинаючу здатність, знижує лужність, активізує діяльність ґрунтових мікроорганізмів. При зрошенні зростає розчинність добрив, що сприяє кращому застосуванню поживних речовин рослинами. Посилюється мінералізація органічної речовини, зростає виніс поживних речовин урожаєм.
Грунт має періодично збагачуватися органічними та мінеральними добривами, великою масою пожнивних та кореневих решток. Тому з ростом урожайності культур збільшується і родючість зрошувальних земель. Ефективність зрошення без добрив значно нища, ніж в поєднанні з ними. Якщо прибавка врожаю від внесення добрив в богарних умовах складає 5-15ц\га, тоді при зрошенні ці прибавки досягають до 50ц\га.
Як відомо, удобрені рослини більш економніше використовують воду. Правильне їх застосування знижує рівень потреби води на одиницю продукції :багаторічні трави 8-30%, овочеві культури 10-35%.
Використання добрив при зрошенні має свої особливості в порівнянні з богарними умовами, що виражаються в наступному:
1. Урожай при зрошенні значно вищий, ніж в богарних умовах. Тому і норми добрив, які застосовуються при зрошенні повинні бути значно більші;
2. На зрошенні значно прискорюється мінералізація гумусу. Вона досягає до 1,5-2т\га на рік. Окрім цього значно швидше стає гладкою ґрунтова структура. Не виключене і засолення грунту при зрошенні мінералізованими водами. Тому виникає об’єктивна необхідність внесення підвищених норм органічних добрив: до 40-60 т\га один раз в 4 - 5 років. Цілком доречним та необхідним є введення в сівозміну люцерни або інших багаторічних бобових трав.
3. В умовах зрошення необхідно використовувати деякі види мінеральних добрив, які мають підвищений склад діючої речовини, а також комплексні добрива. Це потрібно для того, щоб передбачити попадання в грунт баласту в вигляді водорозчинних солей, які не використовуються рослинами як елемент мінерального живлення, а лише засолюють грунт.
Висновки зроблені в інституті ґрунтознавства та агрохімії УААН свідчать про те, що хімічний стан земель (кількість гумусу, мінералізація, кількість поживних речовин та інше) за останні десять років погіршився та знаходиться в тяжкому становищі.
Важливим показником стану земельних ресурсів є коефіцієнт стійкості угідь, тобто співвідношення площі умовно стабільних угідь (лісу, кущів, сінокосів, пасовищ) до площі ріллі. В світі цей показник складає:
пасовища -17% суходолу, ліси -28%, рілля -10%, пустелі та напівпустелі-36%, полярна зона-9%.
На Україні достатньо стійкими є землі північних та західних областей, а найбільш нестійкими є- південні та східні області.
В умовах зрошення на усіх типах грунтів із окремих елементів живлення вирішальна роль в одержанні високих врожаїв в більшості випадків належить азоту (N). Так, в степу України азотні добрива на чорноземах звичайних підвищують урожайність зерна озимої пшениці при правильному їх застосуванні на 7,9 ц\га , а фосфорні добрива на 1,8 ц\га. Підвищення врожаю від застосування калійних добрив в нашій зоні простежується лише за умов вмісту в грунті обмінного калію-менше 25мг\100г грунту.
