5. Конфесійний стиль

Назва цього різновиду літературної мови походить від лат. confessio – визнання, сповідання. Функціональне призначення конфесійного стилю - обслуговувати релігійні потреби суспільства.

Це стиль перекладної культової (Біблія, житія, апокрифи тощо) й оригінальної (проповіді, послання, тлумачення Святого письма, молитви, складені священнослужителями української церкви) літератури.

У зв’язку із прийняттям християнства у Київській Русі культові книги спочатку перекладали з грецької старослов’янською мовою. Послуговувалися нею в релігійних обрядах, додаючи окремі українські вимовні і граматичні риси. Починаючи із середини 16 ст. у церквах використовували і давню українську мову (збереглися українські переклади Пересопницького Євангелія, 1556-61, друкуються проповіді, ораторські й теологічні твори, духовна поезія, релігійні пісні). Проте пізніше, в умовах суцільних заборон на все українське, починаючи з кінця 17 ст., конфесійний стиль був вилучений із контексту української мови аж до проголошення України незалежною державою у 1991 році. Незважаючи на це, у середині 19 ст. з’являються український переклад Євангелія Маркіяна Шашкевича, перший повний переклад Нового Завіту П.Морачевського (1862). Потім – переклади Біблії П.Куліша, І.Нечуя-Левицького, І.Пулюя, І.Огієнка, І.Хоменка.

Сфера поширення конфесійного стилю – культові установи (церкви, монастирі, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки релігійні громади тощо).

Визначальні риси: урочистість і піднесеність, милозвуччя, образність і символізм, канонічність.

Основні мовні ознаки найвиразніше виявляються на лексико- фразеологічному рівні:

• конфесійна лексика (Небесний Отець, Божий Син, Святий Дух, Ісус, Трійця, святий, митрополит, патріарх, літургія, амвон, врата, ангел, ікона, вознесіння, молитва, гріх, спокута, Богородиця, єпископ тощо);

• старослов’янізми (сотворити, благий, воздати, блаженний, возсідати, уповати і под.);

• усталені словосполучення (Ісус Христос, Мати Божа, воскресіння із мертвих, Небесний Отець, Христос воскрес! Воїстину воскрес! Прости, Господи! Подай, Господи! Помилуй, Господи! тощо).

Граматичний рівень:

• вживання складних слів (благословенний, Богородиця, Богоявлення, чудотворець, триєдиний, чоловіколюбний, животворящий, благодать і под.);

• непрямий порядок слів, інверсія (Хліб наш насущний дай нам сьогодні...”);

• поширені повтори слів, словосполучень, речень (Господи, помилуй! Господи, помилуй! Господи, помилуй!).

Зразок стилю:

“ І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.

І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

“Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.

Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.

Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.

Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами...” (Матв.: 5, 1-12).