- •1.Будова грунту, оптимальні параметри та регулювання. (некоректне питання)
- •2. Структура грунту та заходи її поліпшення.
- •3. Водні властивості грунту і їх регулювання для поліпшення водного режиму.
- •4. Закони землеробства та їх використання в сучасному землеробстві.
- •5. Класифікація бур`янів.
- •6. Агротехнічні заходи боротьби з багаторічними кореневищними бур`янами.
- •7. Система зяблевого обробітку в боротьбі з багаторічними коренепаростковими бур`янами.
- •8. Специфічні заходи боротьби з мало річними бур`янами окремих біологічних груп.
- •9. Наукові основи сівозмін.
- •10. Класифікація сівозмін.
- •11. Місце ріпаку ярого, цукрових буряків і соняшнику в сівозмінах Лісостепу.
- •12. Місце озимих зернових культур в сівозмінах.
- •13. Місце яриї зернових культур в сівозмінах.
- •14. Пари, їх класифікація, роль і місце в сівозмінах.
- •15. Роль проміжних посівів у сівозмінах.
- •16. Класифікація механічного обробітку грунту.
- •17. Система обробітку грунту під озимі культури після різни попередників (за вибором студента).
- •18. Системи зяблевого обробітку грунту.
- •19. Система весняного передпосівного обробітку грунтупід культури раннього, середнього і пізнього строків сівби.
- •20. Наукові основи та шляхи мінімізації механічного обробітку грунту
- •21. Захист грунтів від вітрової ерозії
- •22. Агротехнічні заходи захисту грунтів від водної ерозії.
10. Класифікація сівозмін.
В основу сучасної класифікації покладено кілька ознак,проте головними з них є дві:
основний вид рослинницької продукції, що виробляється всівозміні (зерно, технічні культури, корми, овочі тощо);
співвідношення груп культур, що відрізняються за біологіч-ними особливостями, технологією вирощування та за впливомна родючість ґрунту (зернові та технічні культури суцільної сівби,зернові, бобові, багаторічні трави, просапні, чисті пари).
За першою ознакою сівозміни поділяють на три типи: польові,кормові та спеціальні.
Польовою називається сівозміна, понад половину всієї площіякої відведено для вирощування зернових і технічних польовихкультур.
Кормовими називаються сівозміни, в яких понад половинувсієї площі відведено для вирощування кормових культур. Залеж-но від розміщення і складу кормових культур кормові сівозміниподіляють на два підтипи: прифермські та сінокісно-пасовищні.
Спеціальні сівозміни впроваджують для вирощування культур,що потребують спеціальних умов та агротехніки. Вирощувати такікультури у польових сівозмінах недоцільно. За призначенням такісівозміни бувають овочеві, коноплярські, махоркові, рисові та ін.
Залежно від співвідношення груп культур, різних за біологіч-ними особливостями, технології вирощування і впливу на ро-дючість ґрунту (зернові, просапні, багаторічні трави, чисті пари)польові сівозміни поділяють на такі види: зернопаропросапні;зернопросапні; зернотрав'яні; зернотрав'янопросапні (пло-дозмінні); травопільні; травопільнопросапні; сидеральні та ін.
Тип сівозмін |
Види сівозмін |
Польові |
Зернопарові |
|
Зернопаропросапні |
|
Зернопросапні |
|
Зернотрав'яні |
|
Зернотрав'яно-просапні |
|
(плодозмінні) |
|
Просапні |
|
Трав'яно-просапні |
|
Сидеральні |
|
Травопільні |
Кормові: |
Просапні |
- прифермські |
Трав'яно-просапні |
|
Плодозмінні |
- лукопасовищні |
Травопільні |
Спеціальні |
Зернопросапні |
|
Просапні |
|
Трав'яно-просапні |
|
Зернотрав'яні |
11. Місце ріпаку ярого, цукрових буряків і соняшнику в сівозмінах Лісостепу.
У цій зоні соняшник вирощують на технічні цілі в районах нестійкого
та недостатнього зволоження. Тут, як і в Степу, однією з головних умов, що забез-
печують добрі та сталі його врожаї, є дотри мання мінімального періоду повернення
на місце попереднього вирощування, що становить сім-вісім років. Це зумовлюється
небезпекою ураження соняшнику вовчком, соняшниковою міллю, несправжньою бо-
рошнистою росою та іншими хворобами. Кращими попередниками для нього є озима
пшениця, кукурудза, картопля.
Цукрові буряки — поганий попередник соняшнику. Після них його доцільно роз-
міщувати в районах нестійкого зволоження не раніше як через два, а в районах не-
достатнього зволоження — через три роки, тобто після повного відновлення запасів
води в ґрунті.
Цукрові буряки є основною технічною культурою Лісостепу і потребують до-
брих попередників, після яких створюється сприятливий водний і поживний режими
ґрунту, а поле має добрий фітосанітарний стан (відсутність бур’янів, збудників хво-
роб, шкідників). В усіх бурякосійних районах країни цю культуру розміщують після
озимої пшениці. На продуктивність цукрових буряків дуже впливають попередники.
У районах достатнього зволоження врожай цукрових буряків після
озимої пшениці в ланці з багаторічними травами, однорічними злаково-бобовими
сумішками, горохом та кукурудзою на зелений корм і силос практично однаковий.
Цукрові буряки тут треба розміщувати після озимої пшениці, яка йде після ба-
гаторічних трав на один укіс (у більш зволожених і західних районах також і на два
укоси), друге поле — після озимої пшениці по зайнятих парах (однорічні культури на
зелений корм, кукурудза на ранній силос, ранньостигла картопля) та гороху.
Правильне розміщення ріпаку в сівозміні має важливе значення для одержання високих і сталих врожаїв. Найкращі попередники ті, що рано звільняють поле, -- озимі і ярі зернові, зернобобові та інші. Як правило, ріпак висівають на тому ж полі не раніш як за чотири роки. При розміщенні ріпаку після ріпаку урожай насіння знижується на 25% порівняно з урожаєм у сівозміні. Якщо в сівозміні вирощують цукрові буряки, то розрив у часі між ріпаками збільшується до 5-6 років.
